Аналіз органів виконавчої влади (далі — ОВВ), що відповідають за реалізацію екологічної політики у 69 країнах світу

Чому об’єднане міністерство Мінекоенерго в Україні досі не стало прикладом ефективної колаборації зусиль у напрямку екологізації? Чи можливе в Україні міністерство «зеленого переходу»?

Пропонуємо проаналізувати назви і структуру органів виконавчої влади (далі — ОВВ), що відповідають за реалізацію екологічної політики у 69 країнах світу.

Ми усвідомлюємо, що успішний досвід країн, які мають об’єднане міністерство — це про країни, які вже пройшли 30-річний шлях розвитку одного і другого міністерства, досягли певних стандартів і зараз готові вкладати кошти, час, зусилля в іншу, нову реальність на основі досягнутого.

Інституційні зміни — це основа виваженої політики, що має відбуватися в обґрунтований спосіб і час, інакше — наслідки катастрофічні.

Влучно зауважує голова комітету міжнародної  взаємодії Професійної асоціації екологів України Світлана Сушко:

«Об’єднання міністерств, які більше 3 років працювали над системними змінами і трансформацією політик, наближенням законодавства до європейських стандартів, коли стара система не до кінця зламана, а  нова не побудована, все реформується, все сире...несе згубні наслідки в пріоритизації зусиль і консолідації ресурсів для навколишнього середовища.

Енергетика має інші, відмінні від екологічних цілі, вона вбиває довкілля. Але це енергетична безпека. І тому питання потрібно розглядати системно і стратегічно.

Коли йдеться про енергетичну безпеку країни, розширенню природно-заповідного фонду,  збереженню рідкісних видів птахів чи рослин, виконанню 30-ти директив в екологічній сфері... проблемам довкілля місця немає. Це інші пріоритети,  інші рішення і зосередження зусиль, ресурсів».

Потрібний виважений і систематичний підхід.

Валентин Щербина, віцепрезидент ПАЕУ, провів аналіз назв органів виконавчої влади (далі — ОВВ), що відповідають за реалізацію екологічної політики у 69 країнах світу.

Назви органів виконавчої влади, відповідальних за екологічну політику *

*Назви органів виконавчої влади лише частково відображають їх функції.

Побіжний аналіз лише назв ОВВ дозволяє помітити, що часто присутність у назвах міністерств крім екології ще однієї назви сектору економіки, свідчить не про глибоке розуміння взаємозв’язків, а про низький рівень розвитку країни (ресурсоорієнтований) або банальну відсутність коштів на утримання великої кількості органів влади.

У частині європейських країн ОВВ з екології додатково формують політику та здійснюють владні повноваження у сфері енергоефективності чи енергетики, зокрема «зеленої», наприклад – в Австрії, Бельгії, Ірландії, Греції, Швейцарії.

Однак у світі — це швидше виключення, ніж правило; енергетика у назві міністерств ще є у Австралії і Малайзії.

Так, з проаналізованих 69 країн мають у назві лише охорону навколишнього середовища та  екологію — 34 країни, ще 2 країни (Німеччина та Туреччина) мають у назві фактично екологічні терміни.

Ще 22 країни світу мають назву, яку мало українське міністерство до об’єднання — Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів, що координує та спрямовує діяльність у сферах природокористування.

Таким чином, із 69 країн Світу, лише 11 країн мають у назві ознаки секторів економіки, більше чи менше пов’язаних з охороною довкілля. У 58 країнах ОВВ мають виключно екологічні назви.

Прикметним є приклад Китаю, де є два міністерства — міністерство екології та окремо — Міністерство природних ресурсів, що свідчить про свідоме відокремлення екологічної політики від ресурсокористування.

Еволюційним шляхом формування природоохоронних інституцій, яким зараз прямує Україна, пройшла не одна держава. Цікавим є досвід Швеції, де ще у 1987 році було створено міністерство охорони довкілля та енергетики. У 1991 році міністерство перейменували у Мінприроди, у 2004 році — Міністерство сталого розвитку, у 2007 році — створили Міністерство охорони довкілля (формує екополітику) та окремо — Агенцію з охорони довкілля (реалізує екополітику).

«Найбільш вдалою назвою, на мою думку, — зазначає В. Щербина, — є приклад Франції, де еволюція державотворення закінчилась цілком логічною і напрочуд вдалою назвою — Transition écologique et solidaire, що дослівно перекладається на українську як Міністерство комплексного екологічного переходу.

По суті, це міністерство «зеленого переходу» або міністерство сталогорозвитку».
Назва має значення!

Людмила Циганок, Президент ПАЕУ, резюмує: «Professional Association of Ecologists of Ukraine (Професійна асоціація екологів України — ПАЕУ) підтримує ініціативу всіх громадських організацій та Громадської ради при Мінекоенерго, і просить Верховну Раду України, Офіс Президента України, КМУ розглянути питання доцільності реорганізації Мінекоенерго у два окремих Міністерства — у сфері екологічної політики і природних ресурсів та у сфері енергетики.

Рух у напрямку енергетично-екологічної політики — це природно і правильно.

Але, очевидно, не на часі для України. Рішення про об’єднання завдало  великої шкоди екологічним питанням, проте краще раніше виправити ситуацію, вірити в результат і йти вперед, аніж доводити проблему до точки незворотності».

Пресслужба ПАЕУ