20 стратегічних кроків Уряду в сфері енергетики та клімату в 2020 році

ОЛЕКСАНДР ДЯЧУК,
Голова комітету Професійної асоціації екологів України з питань боротьби зі зміною клімату та адаптації до неї, к.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник Сектору прогнозування розвитку ПЕК ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Здавалося б, про які стратегічні кроки Уряду на одне чи п’ять десятиліть наперед можна говорити, коли наразі існує світова пандемія COVID-19, що ніяк не вщухне як в світі, так і в Україні. Невже час говорити, а тим більше, планувати розвиток економіки чи певного її сектору на 10-50 років, коли чинні карантинні обмеження (загалом потрібні) вбивають робочі місця, в першу чергу, малого та середнього бізнесу, суттєво знижують доходи населення та доходи державного і місцевих бюджетів. Зрештою, як можна покластися на стратегічні рішення в сприянні родинам возз’єднуватися, бути усім разом в горі та радості.

Виявляється, що не все так однозначно та утопічно в середньо- та довгостроковому стратегічному плануванні, за умови, що воно відповідає найкращій європейській та світовій практиці.

Початок нового десятиліття приніс і «дотягнув» старі для України, та й для більшості країн світу, виклики та проблеми, що пов’язані з глобальною зміною клімату і відповідними глобальними трансформаціями у міжнародних відносинах, політиці, економіці, енергетиці тощо.

Чому і як потрібно боротися зі змінами клімату і які проблеми може принести відсутність такої боротьби як на глобальному, міжнародному, так і національному рівнях, можна детально дізнатися зі Спеціального звіту про глобальне потепління при температурі 1,5°C , що опублікований Міжурядовою групою експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) 8 жовтня 2018 року. Цей звіт включає понад 6000 наукових посилань, який підготували 91 автор з 40 країн світу.

Україна не залишається осторонь боротьби зі зміною клімату та адаптації до неї і активно продовжує брати участь у відповідних міжнародних зусиллях та заходах під егідою Організації Об’єднаних Націй: Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), Кіотському протоколі, Паризькій угоді. Проте накопичилася велика кількість як міжнародних, так і внутрішніх зобов’язань в Уряду України, що мають бути імплементовані в цілій низці документів стратегічного характеру. Реалізація цих документів має призвести до необхідності зміни моделі економіки та поведінки національних виробників і споживачів товарів та послуг, за для зростання добробуту населення, його доходів, збільшення робочих місць, розвитку інфраструктури і одночасно суттєвому зменшенню техногенного навантаження як на здоров’я людей, так і навколишнє середовище. Тобто Україна має стати на шлях сталого розвитку досягаючи відповідних цілей ООН, що затверджено Указом Президента від 30 вересня 2019 року .

Стратегічні кроки Уряду в області енергетики з боротьби зі зміною клімату та адаптації до неї полягають щонайменше в прийнятті в 2020 році наступних 20 надважливих стратегічних документів:

1. Концепція «зеленого» енергетичного переходу до 2050 року
   Цей стратегічний документ має стати чіткою відповіддю на питання який саме шлях обирає Україна в досягненні цілей кліматичної Паризької угоди (Стаття 4 Паризької угоди говорить про досягнення балансу між антропогенними викидами із джерел та абсорбцією поглиначами парникових газів (ПГ) у другій половині цього століття, досягнення кліматично-нейтральної економіки) і як він корелюватиметься з Європейською Зеленою Угодою.
2. Другий Національно визначений внесок України до Паризької угоди
   Конкретна ціль Уряду щодо скорочення (саме скорочення, а не з можливістю абсолютного зростання) викидів ПГ до 2030 року відносно поточного рівня, яка має бути як амбітною, так і справедливою в національному та міжнародному розумінні, а також визначені ціль/цілі з адаптації до змін клімату. Другий НВВ має також відповідати траєкторії скорочення викидів ПГ, що передбачає перехід України до вуглецево-нейтральної моделі економіки у другій половині цього століття (наприклад, до 2070 року).
3. Інтегрований план з боротьби зі зміною клімату та розвитку енергетики до 2030 року
   Перший план заходів, що сильно відрізняється від документів типу Енергетичної стратегії, оскільки містить комплексний набір конкретних політик, заходів, інструментів тощо задля одночасного підвищення енергоефективності та енергозбереження, збільшення використання та споживання відновлюваних джерел енергії в усіх секторах економіки, скорочення викидів ПГ, посилення енергетичної безпеки, розвитку енергетичних ринків, науки, інновацій та конкурентоспроможності України.
4. Оновлена Енергетична стратегія України на період до 2035 року
   Чинна Енергетична стратегія має бути переглянута з врахуванням поточних викликів які стоять перед Україною, що породжені як глобальними, так і внутрішніми кліматичними, екологічними, економічними, енергетичними трансформаціями та змінами. Вона має врахувати вище зазначені три стратегічні документи і їх цілі, а також новий курс та темпи декарбонізації та екологізації не тільки секторів виробництва, постачання та транспортування енергетичних ресурсів, але й їх секторів кінцевого споживання, які взагалі не згадуються в діючій Енергетичній стратегії.
5. Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2030 року
   НПДВЕ має дати чітку відповідь як саме буде досягнута національна ціль в відновлюваної енергетики і як це буде досягнуто в трьох основних секторах: в секторі виробництва електричної енергії, в системах опалення та охолодження та у транспортному секторі. Крім того, має бути зазначено чи планує Україна імпортувати/експортувати "зелену" енергію в рамках міждержавного співробітництва. НПДВЕ має також окреслити схеми підтримки/розвитку ВДЕ, структуру виробництва, генерації та споживання енергії з ВДЕ.
6. Національний план дій з енергоефективності до 2030 року
   НПДЕЕ має не просто встановити цілі ці скорочення економічно-доцільного скорочення споживання, використання, транспортування тощо енергетичних ресурсів в Україні на головних сегментах енергетичної системи (в широкому її розумінні), а надати інституційні цілі щодо продовження, удосконалення, формування нових економічних механізмів та інструментів підвищення енергоефективності та енергозбереження серед населення, в будівлях, промисловості, транспорті, сільському господарстві, секторі виробництва електроенергії та тепла, в системах транспортування, розподілення, постачання електроенергії, газу тепла тощо.
7. Оновлений Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок
   Метою НПСВ є мінімізація викидів шкідливих речових до європейських норм, що передбачає встановлення різноманітних фільтрів на електрогенеруючі установки (наразі, це вугільні блоки теплових електростанцій, однак, це може стосуватися й інших секторів економіки), а це, своєю чергою, вимагає значних інвестицій, що можуть бути не виправдані з огляду на глобальні тренди розвитку енергетики. Потрібно якісно та комплексно проаналізувати доцільність модернізації та екологізації генеруючих установок і, можливо, інвестиції краще направити на нові сучасні потужності відповідно до нових енергетичних та кліматичних цілей, а не намагатися латати діри, які вже не латаються або немає перспектив в поверненні інвестицій. Крім того, частина ТЕС наразі на окупованій території і необхідно приймати стратегічне рішення щодо їх подальшої долі.
8. Оновлена Стратегія низьковуглецевого розвитку до 2050 року
   Метою СНВР є визначення стратегічних напрямів переходу економіки України на траєкторію низьковуглецевого зростання на засадах сталого розвитку відповідно до національних пріоритетів, щоб разом з усім світом боротися з проблемою зміни клімату. За нашими оцінками, які підтверджені міжнародними експертами, повна реалізація СНВР України може змінити траєкторію викидів парникових газів в Україні на таку, яка відповідає національним можливостям недопущення зростання глобальної температури більш як на 2°С. Однак, вітчизняна та світова наука говорить про необхідність більш швидких та радикальних дій в боротьбі зі зміною клімату і подібні стратегії мають передбачати вуглецеву нейтральність економік до 2050 року, максимум до 2070 року.
9. Стратегії розвитку промислового комплексу України на період до 2030 року
   Така стратегія до 2025 року так і не була затверджена Урядом, однак її надзвичайна актуальність залишається й досі, адже промисловість споживає третину енергетичних ресурсів в країні і продукує відповідну кількість парникових газів. Підвищення енергоефективності та декарбонізації промислових процесів в Україні має відбуватися завдяки їх модернізації, інноваційності, відходу від «сировинності», максимально доцільному географічному розпорошенню, підвищенню ресурсоефективності тощо. Одним із показників цього має стати скорочення економічного відставання України від розвинутих країн та збільшення доходів громадян зайнятих в цій сфері.
10. Стратегія термомодернізації будівель
    Житловий фонд в цілому в Україні не відповідає вимогам показників ефективності які діють в економічно-розвинених країнах, зокрема в Європейському Союзі. Тому необхідно розробити таку стратегію термомодернізації будівель яка б відповідала сучасному європейському законодавству, імплементувати яке ми зобов’язалися, зокрема, Директиві 2012/27/ЄС про енергоефективність. Заходи та політика цієї стратегії мають охоплювати не лише житлові, але й нежитлові громадські будівлі. Це також вимагатиме також навести лад в обліку фонду будівель, оскільки існують значні проблеми з їх інвентаризацією. Може виявитися так, що дана стратегія в чомусь може перетинатися з Нацпланом з енергоефективності (наприклад, в частині економічних механізмів та підтримки підвищення енергоефективності) і, важливо щоб ці документи не суперечили між собою.
11. Концепція реформування вугільної галузі та плану заходів щодо її реалізації
    Вугільна промисловість, хоча і є однією з важливих галузей національної економіки, однак, вона також є й найбільш вуглецеємною галуззю, особливо в частині спалювання вугілля. Вугілля є найбільшим «брудним» енергетичним ресурсом в світі і ринкові чи неринкові механізми скорочення викидів парникових газів вже роблять вугілля економічно не доцільним, що в майбутньому тільки посилюватиметься. Проте, вугільна промисловість сформувалася таким чином, що, наприклад, просте закриття вугільних шахт можливо й покращить економічні показники енергетики, але нестиме значні соціальні, економічні проблеми шахтоутворюючим містам або населеним пунктам які сильно залежать від діяльності вугільних підприємств. Тому концепція та план реформування вугільної галузі має комплексно забезпечити розвиток або згортання вугільної галузі одночасно вирішуючи економічні, соціальні, екологічні та енергетичні питання населення.
12. Стратегія теплопостачання України до 2035 року
    Теплозабезпечення та ефективність постачання теплової енергії вже давно потребує комплексних дій щодо їх оптимізації в енергетичній та економічній сферах, в тому числі, знаходження «золотої середини» між централізованим та децентралізованим теплопостачанням. Важливо, щоб реформування чи удосконалення систем теплопостачання відбувалося шляхом його декарбонізації, максимізуючи використання відновлюваних джерел енергії, сучасних технологій високоефективної когенерації та тригенерації, покращувало надійність та якість відповідних послуг. Стратегія теплопостачання України має стати продовженням реалізації схваленої Концепції реалізації державної політики у сфері теплопостачання.
13. План заходів з реалізації Національної транспортної стратегії України до 2030 року
    Національної транспортної стратегії України до 2030 року визначає пріоритети комплексного формування транспортної політики та ефективного державного управління, основні напрями розвитку транспортної галузі на період до 2030 року. Вкрай важливо розробити або осучаснити чинний проєкт Плану заходів з її реалізації, який зокрема передбачає трансформацію вітчизняного транспорту в такий який буде безпечний для суспільства, екологічно чистий та енергоефективний. Очевидно, що це і є шлях до оновлення існуючого застарілого транспортного фонду і декарбонізації галузі загалом.
14. Стратегія адаптації до зміни клімату України на період до 2030 р.
    Зміна клімату вже відбувається не одне десятиліття і ми вже давно спостерігаємо її негативні наслідки в Україні. Якщо дієві СНВР країн покликані попередити нові негативні наслідки зміни клімату, то реалізація стратегій адаптації до зміни клімату мають допомогти пристосуватися до того, що ми, як людство або країна, вже не можемо повернути, змінити. Це мають бути конкретні кроки в мінімізації негативних наслідків поточних кліматичних проблем і тому дана стратегія має бути менш короткостроковою порівняно з СНВР, але оновлюватися періодично або за потреби.
15. Закон України про управління відходами та заходи щодо його реалізації
    Даний Закон України має бути спрямований на вдосконалення системи управління відходами, визначення правових, організаційних, економічних засад та механізмів контролю для забезпечення захисту здоров’я людей та навколишнього природного середовища шляхом впровадження заходів для запобігання або зменшення утворення відходів, зниження негативних наслідків від управління відходами, сприяння їх повторному використанню і відновленню в якості вторинної сировини та енергетичних ресурсів. Наразі у Верховній Раді Україні зареєстровано відповідні проєкти законів, найбільш оптимальним з яких є Проєкт Закону про управління відходами №2207-1 від 16.10.2019.
16. Стратегія адаптації до зміни клімату сільського, лісового та рибного господарств України до 2030 р.
    Сільське, лісове та рибне господарства наразі найбільше відчули негативні наслідки поточних змін клімату і потребують державної підтримки в їх мінімізації не тільки за для їх економічного розвитку, але й розумінні забезпечення національної безпеки з усіма її складовими. Дана стратегія має створити, зафіксувати такі національні умови сталого розвитку зазначених економічних секторів, які б потужно сприяли опірності до існуючих кліматичних проблем, беззаперечно, з дотриманням усіх національних та міжнародних вимог до їх діяльності і одночасно сприяли скороченню викидів парникових газів.
17. Середньострокові плани дій з адаптації сільського, лісового та рибного господарства України до зміни клімату
    Оскільки негативні наслідки зміни клімату вже мають місце і приносять збитки важливим галузям економіки та діяльності людини, тому потрібні чіткі короткострокові плани (наприклад, на 2-3 роки) з конкретними діями Уряду, їх часовими горизонтами і відповідальними установами за для подолання наслідків зміни клімату, опірності їм та адаптації до них. Важливим тут є находження таких економічних інструментів та стимулів для бізнесу, які будуть їх заохочувати інвестувати в адаптаційні заходи, оскільки, не завжди вони є доцільними з економічної точки зору в короткостроковій перспективі.
18. План заходів щодо адаптації населення до зміни клімату
    Заходи з адаптації населення до зміни клімату, можливо, не суттєво концептуально відрізняються від відповідних заходів в економіці (домогосподарства є одним із секторів національної економіки), однак, методи, інструменти та стимули їх реалізації є досить відмінними. З однієї сторони, через свою географічну розпорошеність і навпаки точкову концентрацію у великих містах, або часто через непідйомність реалізації адаптаційних заходів населення потребує особливих підходів та підтримки.
19. Державна науково-технічна програма у сфері зміни клімату
    Вирішення проблем зміни клімату та адаптації до неї не може бути ефективним без залучення широкого спектра науковців та використання сучасних світових наукових знань, а вирішення проблем зміни клімату та адаптацію до неї необхідно на законодавчому рівні визнати одним з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Державної науково-технічної програми у сфері зміни клімату мала бути затверджена в 2019 році, до виконання якої мають бути залучені науковці з Національної академії наук, Національної академії аграрних наук, Національної академії медичних наук. Однак, варто розглянути можливість кооперації з науковцями сусідніх держав та провідних дослідницьких центрів, щоб максимально швидко та якісно отримати затребувані результати.
20. План заходів з формування освітньої та інформаційної політики в сфері зміни клімату
    Для реалізації політик і заходів направлених на боротьбу зі зміною та адаптацію до неї необхідно суттєво посилити освітній рівень життя населення України, оскільки без цього вирішення зазначеної проблеми є малоймовірним. Необхідно уточнити зміст навчальних програм та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка (навчання) фахівців у закладах вищої освіти з метою включення розширеного вивчення проблеми зміни клімату, шляхів її подолання та адаптації до неї. Не менш важливу роль також відграє просвіта та інформаційна політика державних та місцевих органів влади, органів самоврядування, неурядових організацій, засобів масової інформації, журналістів, активістів та інших.

Україна, як і більшість пострадянських країн має шалений досвід в розробці різних стратегічних документів і, водночас, має такий самий шалений досвід у їх невиконанні. За останні десятиліття було розроблено велику кількість стратегічних документів, які так і не були втілені в життя. Мабуть, це і є основною причиною скептичного ставлення до будь-яких стратегій, планів, програм тощо на 10 і більше років.

Втім, ми як держава прагнемо стати справжніми європейцями і ніякі зміни влади не змогли зламати цих прагнень, навіть коли цього дуже хотіли чи від них вимагали. Тому наша задача ламати непотрібні нам стереотипи, вибудовувати свою дорогу, що передбачає одночасно соціально-економічний розвиток та турботу про наше навколишнє середовище з яким ми маємо прагнути бути в балансі.

Зміна моделі економіки та енергетики, зміна ставлення суспільства до природи, навколишнього середовища та засобів існування і розвитку як відповідь на глобальні виклики, в тому числі такі короткострокові як COVID-19, – це наш шанс на прийнятне майбутнє не на околицях цивілізації як в найближчі роки, так і в найближчі десятиліття, півстоліття. І одним із перших кроків в цьому напрямку є прийняття та реалізація Урядом України в 2020 році щонайменше 20 зазначених стратегічних документів в сфері енергетики та клімату відповідно до найкращих європейських та світових практик, але з врахуванням національних особливостей.

Олександр Дячук, голова комітету Професійної асоціації екологів України з питань боротьби зі зміною клімату та адаптації до неї, к.т.н., с.н.с., провідний науковий співробітник Сектору прогнозування розвитку ПЕК ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України».