Законопроєкт «Про державний екологічний контроль»: постатейний аналіз з акцентами на ризики

Неодноразово ПАЕУ наголошувала, що розділяє та підтримує необхідність реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, однак  Проєкт Закону про державний екологічний контроль № 3091 від 19.02.2020 сприймає критично.

Прийняття цього законопроєкту у короткостроковій перспективі дійсно може дещо покращити стан довкілля окремих аспектів, але шляхом повної зупинки і банкрутства підприємств.  Розуміючи спільну відповідальність за стан довкілля, ми не можемо, у такий скрутний для країни час, підтримувати відверто недосконалі законопроєкти, користь від яких сумнівна, а шкода — очевидна. 

Раніше ми надавали і детальні пояснення, і альтернативні рішення — https://ecolog-ua.com/news/paeu-proponuye-stvoryty-integrovanyy-organ-ekokontrolyu

Пропонуємо ознайомитися з додатковими аргументами,  постатейним аналізом з акцентами на ризики

1. У преамбулі закону вказано — Цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного екологічного контролю, а також встановлює підстави та порядок притягнення до відповідальності суб’єктів господарювання за порушення природоохоронного законодавства, далі ж в тексті закону мова йде про контроль органів самоврядування і фізичних осіб, що не відповідає сфері поширення закону.

2. Стаття 3 — життя та здоров’я людини входять до сфери дії законів «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення», «Про охорону праці». Стаття 1 Закону України «Про ОНПС» визначає, що «Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною» — про життя та здоров’я людини мова не йде. Таким чином стаття 3 проєкту закону «Про державний екологічний контроль» суперечить чинному законодавству.

3. З частини 4 статті 6 проєкту закону не зрозуміло, чи ступінь ризику присуджується і фізичним особам, чи стосується виключно суб’єктів господарювання. Такі невизначеності є недопустимими в законодавчих актах.

4. Стаття 7 не враховує реформи адміністративно-територіального устрою, з якої випливає, що на території ОТГ контроль не здійснюється.

5. Частини 3 і 4 статті 7 – «Заходи державного екологічного контролю здійснюються без попередження, крім планових заходів та випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності заходу державного екологічного контролю», «Позапланові заходи державного екологічного контролю здійснюються без погодження з іншими органами влади». – не зрозуміло, що таке «планові заходи», що таке «позапланові заходи», у яких випадках застосовуються одні, у яких інші. Це твердження суперечить статті 30 Конституції України, у якій чітко вказано, у яких випадках допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи без попередження і погодження.

6. Частина 1 статті 11 передбачає: Планові заходи державного екологічного контролю щодо суб’єктів господарювання здійснюються у формі планових перевірок органами державного екологічного контролю на підставі щорічних планів, які мають враховувати:

1. стан та особливості довкілля відповідного регіону, динаміку його змін, екологічні проблеми;
2. ступінь екологічного ризику суб’єкта господарювання, що визначається на основі критеріїв, за якими оцінюється ступінь екологічного ризику від провадження господарської діяльності;
3. результати здійснення попередніх заходів державного екологічного контролю;
4. результати аналізу причин, умов та наслідків порушень природоохоронного законодавства.

Невизначеність полягає в тому, що проєкт закону жодним чином не вказує, як саме слід враховувати перелічені вище чинники.

7. Частина 6 статті 11 проєкту закону передбачає, що Всі суб’єкти господарювання, що підлягають державному екологічному контролю, належать до одного з чотирьох ступенів ризику: найвищий, високий, середній і незначний. – проте із самого закону не зрозуміло, які ж підприємства власне підлягають державному контролю. У висновку Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом щодо проєкту Закону України  «Про державний екологічний контроль» зазначається, що Відповідно до статті 23 Директиви 2010/75/ЄС держави-члени встановлюють систему екологічних інспекцій об’єктів, спрямовану на дослідження повного спектру відповідних впливів на довкілля з боку обумовлених об’єктів. Держави-члени забезпечують охоплення всіх об’єктів планом екологічних інспекцій на національному, регіональному або місцевому рівнях, а також забезпечують регулярний перегляд зазначеного плану та, де доречно, його оновлення. Проте ні автори закону, ні автори висновку не враховують, що стаття 23 Директиви 2010/75/ЄС, як і всі статті глави ІІ вищезазначеної директиви, стосуються виключно видів діяльності, які перелічені у додатку І Директиви. Аналогічна ситуація і щодо інших директив ЄС, які передбачають контроль виключно того, «що може впливати», а не всього підряд.

     Така маніпуляція допущена у законі «Про ОВД», тому в Україні під ОВД потрапили види діяльностей, які за Європейськими критеріями не повинні проходити цю процедуру. Це обумовлює зайву бюрократію та корупційні ризики і робить Україну неконкурентоспроможною на Європейському ринку інвестиційних проєктів. Тому допущення таких маніпуляцій на законодавчому рівні є неприпустимим.

8.  Частина 8 статті 11 передбачає: Вчинення у попередніх періодах порушень природоохоронного законодавства, передбачених статтею 29 цього Закону, є підставою для скорочення строку (періоду) здійснення наступної планової перевірки. Скорочення строку (періоду) здійснення наступної планової перевірки – передбачає, що строк (період) самої планової перевірки слід скоротити. Можливо, автори проєкту закону мали на увазі скорочення періоду між перевірками, а не самих перевірок,  але допущення таких помилок в Законі є неприпустимим.

9.  Стаття 12 підстава для проведення позапланових заходів: у випадках, передбачених законом, звернення дозвільного органу у процедурі видачі, внесення змін, перегляду чи оновлення умов дозвільних документів, щодо підтвердження матеріально—технічної бази суб’єкта господарювання. Якими законами передбачено таку процедуру? Невідповідність дозвільних документів і фактичного стану на підприємстві тягне за собою відповідальність, яка передбачена  окремою процедурою.

10. Стаття 12 підстава для проведення позапланових заходів:    повідомлення відповідних органів влади про виявлення та підтвердження достовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності – про що тут мова, напевно, відомо тільки авторам закону. Якщо підприємство у звітності подало достовірні відомості, то його слід перевірити ?

11.  Частина 8 статті 15 передбачає:

За результатами перевірок суб’єктів господарювання на предмет виконання умов дозвільних документів, де це передбачено законом, за зверненням дозвільного органу, а також за результатами патрулювань та рейдових перевірок складається звіт. Звіт описує хід, підсумовує результати проведеного заходу державного екологічного контролю. Звіт повинен містити такі відомості:

  5) опис перебігу проведеного заходу та результатів проведеного заходу державного екологічного контролю.

Що саме повинен містити цей опис, де вимоги до його оформлення?

12. Частина 4 статті 21, частина 7 статті 22 — має вищу освіту? Має стаж роботи в галузі права або охорони навколишнього природного середовища? Стаж роботи в галузі права і охорони навколишнього природного середовища — це рівноцінні речі ? Як стосується стаж роботи нотаріусом чи помічником адвоката до керування екобезпекою ? Якщо ставляться такі незрозумілі вимоги до керівника (заступника), то по аналогії пожежною чи військовою частиною або лікарнею теж може керувати «фахівець» з вищою юридичною освітою,  який працював керівником якоїсь юридичної контори? Чи екологічний контроль то таке — впорається будь-хто? Скільки годин курсу «екологія» передбачають навчальні програми для юристів? Чи екологічні знання для посадових осіб такого рівня необов’язкові ?

13. Стаття 29. Порушення природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання Стаття 29. Порушення природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання недотримання під час провадження господарської діяльності, екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності, проектній документації, умов та нормативів, визначених у інших документах дозвільного характеру у сфері охорони довкілля – у тридцяти кратному розмірі мінімальної заробітної плати; — а як же ступінь порушення? Якщо  одне підприємство використало 1 м³ води понаднормово, а інше — 1000 м³, проте відповідальність — однакова?

14.  Окремо хочеться звернути увагу на пояснюючу записку до законопроєкту: Контроль за навколишнім середовищем є недієвим, оскільки Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не дозволяє належним чином здійснити екологічний контроль, який визначається Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» як гарантія екологічної безпеки. Наприклад, розорюється ландшафтний заказник «Тарутинський Степ», знищується довкілля Полісся, оскільки ДЕІ не може контролювати за станом, оскільки це не є її об’єктом контролю. Констатинівський акумуляторний завод забруднив свинцем понад 200 м. кв. землі, свинець попав у воду, це сталося через відсутність контролю. Те саме із самовільними рубками у лісах України, безконтрольним використання водних ресурсів. Звіти з оцінки впливу на довкілля часто є неякісними і не відповідають дійсності, наприклад планування ВЕС на Боржаві, саме тому, що контроль не діє. Стратегічна екологічна оцінка документів державного планування є формальною, оскільки контроль не здійснюється за наслідками реалізації таких документів.

   Яким чином стосується планування ВЕС на Боржаві до державного екологічного контролю? Чому довкілля Полісся не є об’єктом контролю ДЕІ? Як би допоміг цей законопроєкт уникнути забруднення акумуляторним заводом майданчика свинцем? Масштаби забруднення довкілля під час аварії на акумуляторному заводі на майданчику розміром 10 м х 20 м вимагають прийняття закону на національному рівні? Як взагалі свинець може забруднити ґрунт, якщо за нормальних умов він є твердим металом, майже нерозчинним у воді ? Чим підтверджується твердження про безконтрольне використання водних ресурсів, якщо воно у нас регулюється Водним кодексом та Кодексом «Про надра»? Якась непереконлива мотивація, чи не так?

Крім того, необхідно врахувати ще досить важливі моменти:

1. Рішення про тимчасову заборону (обмеження).  Це рішення віднесено до повноважень керівника органу екоконтролю, а зупинка діяльності  — до судових органів. В такому випадку це може бути одним із елементів тиску, "шантажу" на суб'єктів господарювання з боку органу екоконтролю. В минулі періоди вже таке діяло, але потім в екологів цей функціонал забрали, і це вірно — нефаховість, упередженість, тиск на підприємства призводив до необґрунтованих заборон. Хай обмеження теж будуть за судами.

2. Частина 4 статті 15,  де йдеться  про зупинку роботи на три дні під час перевірки — неприпустимо. Процес безперервний і тісно може бути взаємопов'язаний з десятками інших виробництв і суб'єктів господарювання, які теж зупиняться. Чи може екоінспектор прийняти таке відповідальне/безвідповідальне рішення!??!!!

Крім цього, така зупинка може призвести до виникнення надзвичайної ситуації або порушення будь-яких економічних взаємозв'язків у стратегічній галузі.

3. Перевірка з понятими без керівника чи уповноваженої особи. Режимне підприємство, або підприємство зі спеціальними умовами доступу чи відвідування на нього — які можуть бути поняті!!!???!!?? Теж саме стосується перевірок у неробочі вихідні і святкові дні!!!!

Замість висновку

4. В цілому положення закону жодним чином не сприятимуть економічному розвитку, призведуть до добровільного закриття окремих підприємств/цехів/виробництв самими власниками, навіть за умови, що вони є стратегічними для економіки. Крім цього, закон жодним чином не сприяє задекларованим принципам зниження регуляторного тиску на суб'єктів господарювання зі сторони держави. Посилить та загострить взаємозв'язки між державою та відповідальним бізнесом.

5. Розмір штрафів по недопуску та  інших — відсутнє будь-яке обґрунтування чи розрахунки.

6. Закон є асоціальним і буде мати значні негативні соціальні наслідки для працівників суб'єктів господарювання (екологів) та їх сімей, у тому числі суміжних галузей і виробництв. На сьогодні практика накладання штрафу екологічною інспекцією під час перевірки  – буденна справа. Драконівські розміри штрафів обумовлять звільнення керівниками екологів, і цей процес буде нескінченим.

7. Першочергово необхідно сприяти сталому розвитку економіки, а не створювати елементи тиску і формувати цей тиск!!!!

Підготовано аналітичним центром ПАЕУ