Чому ПЗУ «Про державний екологічний контроль» № 3091 є декларативним та загрожує дестабілізацією економіки?

У ПАЕУ зазначають, необхідність реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища назріла давно – беззаперечний факт, однак ці зміни мають бути системними, далекоглядними, збалансованими. Експерти Професійної асоціації екологів України наголошують, Проєкт Закону України «Про державний екологічний контроль» № 3091 від 19.02.2020 абсолютно неспроможний досягти бажаної цілі і ось чому.

Хоч окремі ідеї, закладені у цьому проекті, є гідними, але, як норма права, - вони будуть абсолютно декларативними, не зможуть реформувати систему, а навпаки, ще більше, з ширшим колом повноважень, затиснуть бізнес, відлякнуть інвестора (у т.ч. модернізацію та екологізацію підприємств, як основного забруднювача), ще більше дестабілізують економіку, стан довкілля нашої держави та кожного з нас.

Реформа має передбачати вирішення проблем, а не їх загострення!!! Наразі в системі державного екологічного контролю критичними проблемними питаннями є:

1. Недопущення до перевірки.

Основною причиною недопущення є відсутність належного нормативного регулювання: тривалі мораторії, відсутність нормативних підстав (критеріїв оцінки, уніфікованого акту перевірки), неузгодженість законодавства (навіть зараз в умовах карантину два закони від 17.03.2020 № 530-IX та № 533-IX по-різному передбачають умови мораторію!)

Тому, суб’єкт господарювання в умовах, які створив законодавець, лише користується своїм правом.

Такі інструменти забезпечили б системний підхід (необхідність отримання дозволу-зацікавленість в перевірці - фактичний стан - адекватні дозвільні умови) та реформували систему.

Друга причина недопущення – корупційна складова, коли 80% порушень під загрозою призупинення діяльності підприємства, - купляються. Тому додаткові повноваження контролюючому органу в частині призупинки діяльності (закладені в цей ПЗУ) стан довкілля нашої держави не покращать, а навпаки, ще більше розбалансують ситуацію.

2. Низька якість перевірок.

Матеріали перевірок носять формальний характер. Відсутність матеріально забезпечення (транспорту, лабораторного контролю), належної професійної підготовки, корупційної зацікавленості, виключає можливість здійснити належну перевірку в повній мірі.

Інструментами вирішення питання та шляхами реформування системи екологічного контролю за даним напрямком є:

- належне фінансове забезпечення контролюючого органу,

- постійне щорічне підвищення кваліфікації у т.ч. практичні заходи на базі великих суб’єктів господарювання (ознайомлення з технологією, основним, допоміжним виробництвом). Оскільки здійснюючи перевірку, інспектор повинен знати що і де запитувати, у кого, і які можуть бути відповіді.

Предметно: Частина 4 статті 15, де йдеться про зупинку роботи на три дні під час перевірки — неприпустимо! Процес безперервний і тісно може бути взаємопов'язаний з десятками інших виробництв і суб'єктів господарювання, які теж зупиняться. Чи може екоінспектор прийняти таке відповідальне (безвідповідальне рішення)!??!!! Крім цього, така зупинка може призвести до виникнення надзвичайної ситуації або порушення будь-яких економічних взаємозв'язків у стратегічній галузі.

Перевірка з понятими без керівника чи уповноваженої особи. А якщо це режимне підприємство, або підприємство зі спеціальними умовами доступу чи відвідування на нього — які можуть бути поняті!!!???!!?? Теж саме стосується перевірок у неробочі вихідні і святкові дні!!!!

Ефектом належного матеріального забезпечення контролюючого органу, підвищення кваліфікації та неупередженого проведення перевірки буде запобігання порушенням, належне використання природних ресурсів і як наслідок сталий економічний розвиток держави.

3. Відсутність повноважень для контролю органів місцевого самоврядування та дозвільні органи у сфері довкілля.

Система контролю за ОТГ, природними ресурсами в межах ОТГ, їх несанкціонованим використання, забрудненням, засміченням відсутня.

Окрім того, окремої уваги заслуговують купа невизначеностей, які є недопустимими в законодавчих актах.

Наприклад, Частини 3 і 4 статті 7 – «Заходи державного екологічного контролю здійснюються без попередження, крім планових заходів та випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності заходу державного екологічного контролю», «Позапланові заходи державного екологічного контролю здійснюються без погодження з іншими органами влади». – не зрозуміло, що таке «планові заходи», що таке «позапланові заходи», у яких випадках застосовуються одні, у яких інші. Це твердження суперечить статті 30 Конституції України, у якій чітко вказано, у яких випадках допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи без попередження і погодження.

В цілому положення закону жодним чином не сприятимуть економічному розвитку, призведуть до добровільного закриття окремих підприємств/цехів/виробництв самими власниками, навіть за умови, що вони є стратегічними для економіки. Крім цього, закон жодним чином не сприяє задекларованим принципам зниження регуляторного тиску на суб'єктів господарювання зі сторони держави. Посилить та загострить взаємозв'язки між державою та відповідальним бізнесом.

Отже, прийняття цього законопроекту у короткостроковій перспективі дійсно може дещо покращити стан довкілля окремих аспектів, але шляхом повної зупинки і банкрутства підприємств. Розуміючи спільну відповідальність за стан довкілля, ми не можемо, у такий скрутний для країни час, підтримувати відверто недосконалі законопроєкти, користь від яких сумнівна, а шкода — очевидна.