Останній час не лише споживачі, а й виробники у всьому світі усвідомлюють вигоди і переваги товарів і послуг, що є дружніми до довкілля, у т.ч. здоров’я людини.
Вперше, таке розуміння було втілено в термін «екологічне маркування», використання якого було рекомендовано ще на Всесвітній конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро у 1992 році.
Реакцією на ухвалене рішення було розроблення і впровадження національних багатокритеріальних програм екологічного маркування, що стали основою для розроблення міжнародних стандартів серії ISO 14020.
Міжнародні стандарти серії ISO 14020 були запроваджені до української національної системи стандартизації у 2002—2003 рр. шляхом гармонізації.
Українська система добровільного екологічного маркування товарів та послуг згідно ДСТУ ISO 14024:2002 була розроблена і упроваджена Всеукраїнською громадською організацією «Жива планета» у 2003 році в рамках реалізації проекту «Розвиток сталого (збалансованого) виробництва та споживання в Україні» у партнерстві з Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерства екології та природних ресурсів України. Система представлена знаком екологічного маркування що належить органу сертифікації «Живої планети», який в народі отримав назву «Зелений журавлик».
Відповідність ISO 14024 дозволяє уніфікувати та гармонізувати підходи регіональних та національних екологічних сертифікаційних систем, що діють у 60 країнах світу (у тому числі в країнах-членах ЄС), які об'єднані в міжнародну асоціацію — Глобальну мережу екологічного маркування, у т.ч. включаючи український орган екологічної сертифікації.
Для українських товаровиробників — власників екологічних сертифікатів це означає визнання результатів оцінювання екологічних переваг продукції та права на застосування екологічного маркування на європейському та міжнародному рівнях, що безумовно посилює їх потенціал конкурентоспроможності та усуває ринкові бар’єри.
Протягом 2011-2018 років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2011 № 529 «Про затвердження Технічного регламенту з екологічного маркування» застосування екологічного маркування було об'єктом державного регулювання.
Проте, згідно з підписаною в 2014 році Угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, обов'язкова сертифікація в Україні відмінена, а добровільна екологічна сертифікація повинна проводитися лише громадськими організаціями, без участі державних органів і бізнесових структур, щоб унеможливити корупцію та комерціалізацію цієї сфери.
Зокрема ст. 58 «Маркування та етикетування» Глави 3 Угоди передбачено, що без шкоди для статей 56 та 57 цієї Угоди стосовно технічних регламентів, що стосуються вимог етикетування або маркування, Сторони підтверджують принципи статті 2(2) Угоди ТБТ СОТ стосовно того, що такі вимоги не готуються, не приймаються або не застосовуються з метою створення зайвих перешкод у міжнародній торгівлі. Із цією метою такі вимоги етикетування чи маркування не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це потрібно для виконання законної мети, беручи до уваги ризики, які б виникли в результаті їх невиконання.
Згідно ч. 2 ст. 58 стосовно обов’язкового маркування чи етикетування товарів Сторони домовились про таке:
с) Сторони зберігають за собою право вимагати, щоб інформація на етикетці або марках була зазначена певною мовою.
Згідно Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28 лютого 2019 року №2697-VIII, екологічне маркування визначено одним з основних інструментів реалізації національної екологічної політики. Зокрема, стимулювання впровадження систем екологічного управління на підприємствах одночасно з поліпшенням екологічних характеристик продукції, у тому числі на основі міжнародних систем сертифікації та маркування, розвиток добровільної екологічної сертифікації, маркування продукції, є одними із завдань Цілей 2 та 3 державної екологічної політики.
Поняття «екологічне маркування» визначено згідно ДСТУ ISO 14020:2003 Екологічні марковання та декларації - Загальні принципи (ISO 14020:2000, IDT) як:
екологічне марковання (en - environmental label), екологічна декларація (en - environmental declaration)- твердження, в якому зазначено екологічні аспекти певної продукції чи послуги
Екологічне марковання чи декларація можуть бути подані у вигляді формулювання, символу чи зображення на етикетці продукції або паковання, в документації на продукцію, в технічних бюлетенях, в рекламних матеріалах тощо.
Екологічне маркування має:
Міжнародна організація зі стандартизації ISO розподіляє екологічне маркування на два основні типи:
І тип екологічного маркування
Цей тип екологічного маркування передбачає отримання права на застосування екологічного маркування у разі, якщо продукція пройшла екологічну сертифікацію.
Сертифікація здійснюється органом з екологічного маркування на відповідність екологічним критеріям, що встановлюються для кожної продуктової групи – окремо.
Екологічне маркування І типу може складатись з окремих чи об’єднаних елементів у формі:
тверджень, які вказують на перевагу чи характеристику продукції (відповідно до екологічного критерію);
графічного зображення (знаку екологічного маркування).
Приклади знаків екологічного маркування, що належать регіональним та національним програмам І типу, визнаним на міжнародному рівні:
|
|
||
ЄС Європейська комісія |
Країни Північної Європи (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Нідерланди) Північний орган екологічного маркування |
Україна Центр екологічної сертифікації та маркування ВГО «Жива планета» | |
США НПО «Зелена печатка» |
Німеччина Федеральне агентство з навколишнього середовища Німеччини |
Китай Китайський об’єднаний екологічний сертифікаційний центр |
Міжнародна асоціація, яка об’єднує регіональні та національні програми екологічного маркування І типу (Global Ecolebelling Network , GEN), здійснює процедуру сертифікації для підтвердження компетентності і міжнародного визнання між програмами екологічного маркування І типу – GENICES.
GEN забезпечує розроблення та впровадження базових екологічних критеріїв для програм екологічного маркування І типу.
Такий підхід дозволяє забезпечити гармонізацію вимог до продукції між регіональними та національними програмами, які їх застосовують, а також взаємне визнання результатів оцінювання між органами з екологічного маркування, що в свою чергу, посилює потенціал експортерів-користувачів екологічного маркування згідно із ISO 14024.
ІІ тип екологічного маркування (самодекларації)
Цей тип визначає яким маркуванням слід визначати конкретну екологічну характеристику продукції. Основні принципи застосування екологічного маркування ІІ типу викладені у стандарті ISO 14021.
Прикладом екологічного маркування ІІ типу можуть бути такі декларації, як: «вміст повторно переробленого матеріалу», «придатний для повторного перероблення», «придатний для компостування», «розбірна конструкція» тощо, або спеціальні знаки, що визначені міжнародним стандартом ISO 7000.
|
|
б) |
|
в) |
г) |
На національну рівні реєстр сертифікованої продукції, товарів у розрізі інформації щодо виробника продукції, НД на відповідність до якого (их) продукція сертифікована згідно ДСТУ ISO 14024, терміну дії сертифікату та його реквізитами наявний за посиланням www.ecolabel.org.ua/reestr-sertifikativ.
Тобто відповідальний споживач має можливість перевірити сертифікацію продукції чи товару як на національному так і на міжнародному рівні.
В свою чергу Безпідставне застосування маркування, що вказує на екологічну характеристику чи перевагу, порушує вимогу статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (поширення інформації, що вводить в оману). За фактом порушення Антимонопольним комітетом України накладаються і стягуються штрафи в розмірі до 5% від річного доходу за рік, що передував року, у якому виявлено порушення.
Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:
Отже, сфера екологічного маркування є врегульованою, інформація про сертифіковані товари та продукцію є відкритою, а застосування хибних тверджень, що вводять споживачі в оману передбачає відповідальність.
Проте, численне застосування слова «еко» на товарах та продукції змушує замислитися як споживачів, так і провокує перехід екологічного маркування під сферу державного регулювання.
Наразі зареєстровано два законопроєкти щодо даного питання:
Порівняльний аналіз запропонованих проектів надано в таблиці (додається).
Комплексний аналіз вказаних законопроектів дає підстави зробити висновок, що альтернативний проект № 6446-1 є більш системним та нормативно визначеним, оскільки:
- пропонує системний підхід щодо вимог до екологічного маркування всіх типів, а не лише типу І (як в основному), у відповідності до відповідних стандартів ДСТУ ISO.
- передбачає затвердження переліку екологічних критеріїв та показників зменшеного впливу на навколишнє природне середовище, що застосовуються до відповідної продукції (товарів чи послуг),
- пропонує чітку і прозору систему сертифікації, реквізитів сертифікату та його публічність, у т.ч. додатку, із зазначенням екологічного критерію(їв) та показника(ів) зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище, яким відповідає товар чи послуга, що спроможна усунути недобросовісних виробників з ринку, та не вводити споживача в оману.
- відповідає положенням Регламенту ЄС №834/2007, статті 30 Регламенту ЄС №2018/848, який введений в дію з 1 січня 2022 року, Регламенту ЄС № 66/2010, що забезпечує потенціал конкурентоспроможності національних товарів, продукції та усуває ринкові бар’єри.
Зміст положення (норми) чинного законодавства |
Зміст положення (норми) проекту № 6446 |
Зміст положення (норми) проекту № 6446-1 |
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» | ||
Стаття 20. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, належать: (…) |
Стаття 20. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, належать: (…) |
Стаття 20. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, належать: (…) |
Пункти відсутні |
Пункти відсутні |
т) розробка та затвердження Державного знаку екологічного маркування; у) забезпечення ведення Реєстру продукції (товарів чи послуг) з екологічним маркуванням. |
Позиція ПАЕУ |
Наразі система представлена знаком екологічного маркування що належить органу сертифікації «Живої планети» т.з. «Зелений журавлик» та передбачає наявність Реєстру продукції (товарів чи послуг) з екологічним маркуванням З метою захисту виробників, які пройшли сертифікацію, варто передбачити перехідні положення щодо застосування попереднього знаку сертифікації та даних реєстру. | |
Розділ відсутній |
Стаття 49-1. Екологічне марковання Екологічне марковання – чітко сформульований напис, символ чи зображення, що застосовується з метою ідентифікації більш екологічно кращої продукції в межах конкретної групи товару чи послуги аналогічного функціонального призначення. Екологічне марковання застосовується за стандартизованими принципами і методами відповідно до вимог національних, європейських або міжнародних стандартів щодо екологічного маркування типу І. Забороняється наносити на етикетку продукції або паковання, у документації на продукцію (товари, послуги), технічних бюлетенях, рекламних та інших матеріалах: 1) екологічне марковання за відсутності сертифікату, що засвідчує відповідність продукції (товару, послуги) вимогам екологічних критеріїв, виданого органом з оцінки відповідності, компетентність яких підтверджена шляхом акредитації відповідно законодавству, – зокрема будь-які позначення та написи «екологічний», «екологічно дружній», «дружній до довкілля» та будь-яких однокореневих та/або похідних слів з префіксами «еко-» тощо будь-якими мовами відносно товарів чи послуг за відсутності сертифікату відповідності є обманом покупця, користувача або замовника; 2) нечітке або неправдиве екологічне марковання; 3) екологічне марковання, яке можна неправильно зрозуміти. Оператори ринку у разі недотримання умов застосування екологічного марковання несуть відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про рекламу. Продукція відносно якої застосовано безпідставне екологічне марковання підлягає вилученню відповідно законодавству. Державна підтримка може надаватися операторам більш екологічно кращої продукції у рамках загальнодержавних та регіональних програм за рахунок і в межах видатків за бюджетними програмами, спрямованими на підтримку розвитку товаровиробників відповідних секторів промисловості або за рахунок і в межах видатків на реалізацію природоохоронних заходів відповідно до законодавству.
49-2 Екологічні декларації та самодекларації Екологічні декларації – кількісні дані про показники впливів на довкілля протягом життєвого циклу продукції (товару, послуги). До екологічних декларацій відносять: 1) екологічна продуктова декларація, яка оформлюється у вигляді окремого документу та містить результати оцінки життєвого циклу товару, матеріалу чи виробу; 2) «вуглецевий слід» відображує обсяг парникових газів, що виділяються в процесі виробництва, використання та утилізації продукції, або наданні послуг, та впливають на клімат; 3) «водний слід» відображує обсяг води, який витрачається при виробництві продукції або наданні послуг. Екологічна самодекларація – екологічне твердження про окрему екологічну характеристику товару, яке застосовується на підставі перевіюваних даних (досліджень, випробувань, експертних оцінок тощо). Екологічні декларації та екологічні самодекларації розроблюються та застосовуються за стандартизованими принципами і методами відповідно до вимог національних, європейських або міжнародних стандартів до типу ІІІ та типу ІІ відповідно. Користувачі екологічних декларації та екологічних самодекларації несуть відповідальність за відповідність стандартам і достовірність даних відповідно законодавству. |
РОЗДІЛ VII-1. ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ Стаття 33-1. Загальні вимоги до екологічного маркування Екологічне маркування (марковання) – слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що наносяться на етикетку, упаковку, тару, контейнер, контретикетку, кольєретку, ярлик, пробку, листок-вкладиш, інші елементи упаковки товару або інші документи, що супроводжують продукцію (товари, послуги), виробництво (надання) яких відповідає екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище протягом усього їхнього життєвого циклу. Екологічним маркуванням вважаються будь-які позначення та написи «екологічний», «екологічно дружній», «дружній до довкілля» та будь-які однокореневі та/або похідні слова з префіксами «еко-» тощо будь-якими мовами застосовані до продукції (товарів чи послуг). За типами екологічне маркування поділяється на: а) екологічне маркування типу І – тип маркування, що складається з графічного зображення (Державного знаку екологічного маркування), а також може містити твердження, які вказують на певну перевагу чи характеристику продукції (товарів чи послуг) та її відповідність екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище, що підтверджується органом з оцінки відповідності, компетентність якого підтверджена шляхом акредитації відповідно до законодавства; б) екологічне маркування типу ІІ – тип маркування, що складається з твердження про певну екологічну характеристику продукції на підставі даних, що можуть бути перевірені (досліджень, випробувань, експертних оцінок тощо) разом з інформацією про методологію перевірки такого твердження, та відповідність такого твердження екологічним критеріям підтверджується без залучення органу з оцінки відповідності (шляхом екологічної самодекларації); в) екологічне маркування типу ІІІ – тип маркування, що містить дані про життєвий цикл продукції, що піддаються кількісному вимірюванню (навантаження на навколишнє природне середовище, в тому числі використана енергія, обсяги викидів тощо), та відповідність такого маркування екологічним критеріям потребує перевірки даних, що може здійснюватися із залученням органу з оцінки відповідності (шляхом екологічної декларації). Вимоги для нанесення екологічного маркування типу І визначаються стандартом ДСТУ ISO 14020, або іншими стандартами, якими їх замінено, та затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вимоги для нанесення екологічного маркування типу ІІ визначаються стандартом ДСТУ ISO 14021, або іншими стандартами, якими їх замінено, та затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вимоги для нанесення екологічного маркування типу ІІІ визначаються стандартом ДСТУ ISO 14025, або іншими стандартами, якими їх замінено, та затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нанесення екологічного маркування всіх типів підлягає обов’язковому державному контролю і нагляду в порядку, визначеному цим Законом. Екологічне маркування наноситься лише на продукцію, (товари чи послуги), яка відповідає екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище, що застосовуються до відповідної продукції (товарів чи послуг). Екологічні критерії та порядок визначення показників зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. На харчові продукти та корми екологічне маркування наноситься лише за умови відповідності такої продукції Закону України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції». Екологічне маркування не може бути нанесене на продукцію (товари та послуги), до складу якої входять речовини або препарати/суміші, що є токсичними, небезпечними для навколишнього природного середовища, канцерогенними або мутагенними. Забороняється наносити екологічне маркування, якщо: а) відсутній сертифікат відповідності продукції (товарів чи послуг) екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище (для екологічного маркування типу І); б) відсутній сертифікат, що засвідчує відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції (для харчових продуктів та кормів); в) таке маркування може ввести споживача в оману, в тому числі є нечітким або неправдивим. Суб’єкти господарювання у разі порушення вимог щодо екологічного маркування, передбачених цим Законом, несуть відповідальність, передбачену законами України. Продукція (товари чи послуги), на які нанесено екологічне маркування з порушенням вимог, передбачених цим Законом, підлягає вилученню відповідно до законодавства. Обов’язковим елементом екологічного маркування типу І є кодовий номер органу з оцінки відповідності, що розміщується під Державним знаком екологічного маркування та містить: акронім, що ідентифікує державу походження; напис «екомаркування»; реєстраційний код органу з оцінки відповідності, що здійснив екологічну сертифікацію. |
Позиція ПАЕУ |
Альтернативним проектом запроваджено системний підхід щодо вимог до екологічного маркування всіх типів, а не лише типу І (як в основному), у відповідності до відповідних стандартів ДСТУ ISO. Також альтернативним проектом передбачається затвердження переліку екологічних критеріїв та показників зменшеного впливу на навколишнє природне середовище, що застосовуються до відповідної продукції (товарів чи послуг). | |
Відсутня |
Відсутня |
Стаття 33-2. Державний знак екологічного маркування Державний знак екологічного маркування – позначка, яка наноситься на етикетку, упаковку, тару, контейнер, контретикетку, кольєретку, ярлик, пробку, листок-вкладиш, інші елементи упаковки товару або інші документи, що супроводжують продукцію (товар чи послугу), та свідчить, що вона пройшла екологічну сертифікацію, та є частиною екологічного маркування типу І. Державний знак екологічного маркування розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Забороняється нанесення Державного знаку екологічного маркування на будь-яку етикетку, упаковку, тару, контейнер, контретикетку, кольєретку, ярлик, пробку, листок-вкладиш, інші елементи упаковки товару, а також забороняється зазначати про наявність Державного знаку екологічного маркування у супровідній документації для продукції (товарів чи послуг) за відсутності чинного сертифіката відповідності продукції (товарів чи послуг) екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище (далі – сертифікат з екомаркування). |
Позиція ПАЕУ |
Наразі система представлена знаком екологічного маркування що належить органу сертифікації «Живої планети» т.з. «Зелений журавлик» . З метою захисту виробників, які пройшли сертифікацію, варто передбачити перехідні положення щодо застосування попереднього знаку сертифікації . Водночас, застосування державного знаку екологічного маркування усунить проблему численних маркувань, які вводять споживачів в оману. | |
Відсутня |
Відсутня |
Стаття 33-3. Екологічна сертифікація Екологічна сертифікація – процес добровільної сертифікації, який засвідчує, що товар чи послуга відповідають екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище протягом всього їх життєвого циклу, і ця відповідність підтверджена органом з оцінки відповідності. Екологічна сертифікація здійснюється органом з оцінки відповідності, компетентність якого підтверджена шляхом акредитації відповідно до законодавства. За результатами екологічної сертифікації орган з оцінки відповідності видає сертифікат з екомарковання. Строк дії сертифіката з екомарковання становить 2 роки. Сертифікат з екомарковання видається в одному примірнику одним органом з оцінки відповідності для кожного суб’єкта господарювання. Підставами для відмови у видачі сертифіката з екомарковання є: а) встановлення невідповідності будь-якої стадії виробництва продукції (товару чи надання послуги) або їх життєвого циклу екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище; б) виявлення недостовірності відомостей, поданих на підтвердження відповідності вимогам екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище. Відмова у видачі сертифіката з екомарковання з підстав, не передбачених цією статтею, забороняється. У сертифікаті з екомарковання обов’язково зазначаються: а) номер сертифіката з екомарковання; б) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця/ найменування юридичної особи; в) код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб); г) назва товару чи послуги, на яку поширюється сертифікат з екомарковання; ґ) назва екологічного критерію(їв) та показника(ів) зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище, яким відповідає товар чи послуга; д) дата видачі сертифіката з екомарковання, дата закінчення строку його дії; е) інформація про орган з оцінки відповідності, що видав сертифікат з екомарковання. Повний асортимент продукції (товарів чи послуг), на яку поширюється дія сертифіката з екомарковання, може бути оформлений додатком до нього у паперовій та електронній формі. Додаток до сертифіката з екомарковання в електронній формі розміщується на сайті органу з оцінки відповідності та підтримується ним в актуальному стані. Порядок видачі сертифіката з екомарковання, його дубліката та його форма визначаються Кабінетом Міністрів України. |
Позиція ПАЕУ |
Запропонована чітка і прозора система сертифікації, реквізитів сертифікату та його публічність, у т.ч. додатку із зазначенням екологічного критерію(їв) та показ-ника(ів) зменшеного впливу на на-вколишнє природнє середовище, яким відповідає товар чи послуга, що спроможна усунути недобросовісних виробників з ринку, та не вводити споживача в оману. | |
Відсутня |
Відсутня |
Стаття 33-4. Реєстр продукції (товарів чи послуг) з екологічним маркованням Реєстр продукції (товарів чи послуг) з екологічним маркованням (далі – Реєстр екомарковання) – офіційний перелік продукції (товарів чи послуг), яка відповідає екологічним критеріям та показникам зменшеного впливу на навколишнє природнє середовище, що підтверджується відповідним сертифікатом з екомарковання, із зазначенням суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво таких товарів чи надання послуг, та мають право наносити екологічне марковання на таку продукцію (товари чи послуги). Суб’єкт господарювання, який отримав сертифікат з екомарковання, на платній основі вноситься до Реєстру екомарковання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі скасування або завершення дії сертифіката з екомарковання центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, виключає суб’єкта господарювання з Реєстру екомарковання. Орган з оцінки відповідності має право зупинити дію або скасувати сертифікат з екомарковання. У разі припинення діяльності органу з оцінки відповідності, що видав сертифікат з екомарковання, скасування виданих ним сертифікатів з екомарковання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Порядок проведення екологічної сертифікації затверджується Кабінетом Міністрів України. Держателем Реєстру екомарковання є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Порядок ведення Реєстру екомарковання затверджується Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечує вільний, цілодобовий і безоплатний доступ до відомостей, що містяться у Реєстрі екомарковання, на своєму офіційному веб-сайті. Відомості, що містяться у Реєстрі екомарковання: а) мають статус офіційної інформації; б) не потребують будь-якого додаткового підтвердження; в) можуть використовуватися будь-якими особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Суб’єктам господарювання, які внесені до Реєстру екомарковання, може надаватися державна підтримка рамках загальнодержавних та регіональних програм за рахунок і в межах видатків за бюджетними програмами, спрямованими на підтримку розвитку товаровиробників відповідних секторів промисловості або за рахунок і в межах видатків на реалізацію природоохоронних заходів відповідно до законодавства». |
Позиція ПАЕУ |
Наразі система передбачає наявність Реєстру продукції (товарів чи послуг) з екологічним маркованням З метою захисту виробників, які пройшли сертифікацію, варто передбачити перехідні положення щодо застосування даних реєстру. | |
Закон України «Про рекламу» | ||
Відсутня |
Стаття 25-2. Реклама більш екологічно кращої продукції
1. Реклама товарів та послуг будь-яких категорій як більш екологічно кращих, у тому числі із застосуванням будь-яких позначень та написів «екологічний», «екологічно дружній», «дружній до довкілля» та будь-яких однокореневих та/або похідних слів з префіксами «еко-» будь-якими мовами дозволяється лише за наявності у виробника сертифікату відповідності продукції (товарів), послуг екологічним критеріям, виданого органом з оцінки відповідності, компетентність якого підтверджена шляхом акредитації відповідно законодавства. Принципи та методи підтвердження обґрунтованості застосовних екологічних тверджень визначені гармонізованими між собою національними, європейськими та міжнародними стандартами у сфері екологічного марковання та декларацій. |
Стаття 25-2. Реклама продукції (товарів чи послуг) з екологічним маркованням
1. Реклама продукції (товарів чи послуг) будь-яких категорій з екологічним маркованням, у тому числі Державним знаком екологічного марковання або будь-яких позначень та написів «екологічний», «екологічно дружній», «дружній до довкілля» та будь-яких однокореневих та/або похідних слів з префіксами «еко» будь-якими мовами дозволяється лише за умови відповідності вимогам, встановленим законом. 2. Реклама будь-якої продукції (товарів чи послуг) як такої, що має менший загальний вплив на навколишнє природнє середовище (у тому числі застосування будь-яких позначень та написів «екологічний», «екологічно дружній», «дружній до довкілля» та будь-яких однокореневих та/або похідних слів з префіксами «еко-» будь-якими мовами у власних назвах та торговельних марках), у разі його невідповідності вимогам до екологічного марковання, вважається недобросовісною рекламою. |
Позиція ПАЕУ |
Застосування в диспозиції статті основного проекту оціночних понять «більш екологічно краща продукція» є порушенням основних вимог до нормотворення та призводить до неоднакового, суб’єктивного їх застосування. | |
Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та марковання органічної продукції» | ||
Стаття 34. Вимоги до марковання органічної продукції (...) 8. Суб’єкти господарювання мають право розміщувати екологічне марковання на продукції та кормах виключно у разі, якщо така продукція була отримана в результаті органічного виробництва. |
Стаття 34. Вимоги до маркування органічної продукції (...) 8. Суб’єкти господарювання мають право розміщувати екологічне маркування на продукції та кормах виключно у разі, якщо таке право було отримано відповідно до вимог національних, європейських, міжнародних стандартів або інших стандартів, які регулюють принципи і методи застосування екологічних марковань. |
Стаття 34. Вимоги до марковання органічної продукції (...) 8. Суб’єкти господарювання мають право розміщувати екологічне марковання на харчових продуктах та кормах виключно у разі, якщо така продукція була отримана в результаті органічного виробництва та відповідає вимогам до екологічного марковання, встановленим законом. |
Позиція ПАЕУ |
Запропонована альтернативним проектом конструкція статті відповідає положенням: статті 23 Регламенту ЄС №834/2007, статті 30 Регламенту №2018/848, який введений в дію з 1 січня 2022 року, статті 6 Регламенту ЄС № 66/2010 | |
Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 7, ст.41) | ||
Стаття 1. Терміни та їх визначення
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: (...) 11) маркування - слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки, у документі або повідомленні, що супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього; Відсутній
(...) |
Стаття 1. Терміни та їх визначення
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: (...) 11) маркування - слова, описи, знаки для товарів і послуг (торговельні марки), графічні зображення або символи, що стосуються харчових продуктів, які розміщуються на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), кольєретці, а за відсутності упаковки, у документі або повідомленні, що супроводжують харчовий продукт або посилаються на нього; 11-1) екологічне марковання – чітко сформульований напис, символ чи зображення, що застосовується з метою ідентифікації більш екологічно кращої продукції в межах конкретної групи товару чи послуги аналогічного функціонального призначення; (...) |
Відсутня |
Стаття 28. Основні вимоги до інформації про харчові продукти, що надається в добровільному порядку
(...) Відсутній
Відсутній
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує вимоги до такої інформації про харчові продукти, рішення про надання якої та умови надання приймається оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, у добровільному порядку: 1) інформація про можливу або випадкову присутність у харчових продуктах речовин або продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість; 2) інформація, пов’язана з придатністю харчового продукту для споживання вегетаріанцями та веганцями; 3) значення і зазначення референсних величин споживання додатково до референсних величин споживання, наведених у додатку №9 до цього Закону; 4) перевідні коефіцієнти для обчислення енергетичної цінності додатково до встановлених у додатку №10 до цього Закону. 5. Інформація про харчові продукти, що надається в добровільному порядку, не повинна зазначатися у спосіб, що зменшує площу поверхні, необхідної для надання обов’язкової інформації про харчові продукти. |
Стаття 28. Основні вимоги до інформації про харчові продукти, що надається в добровільному порядку
(...) 4. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, може зазначати у маркуванні слово «натуральний» щодо молочних продуктів та/або їх інгредієнтів, а також інших категорій продукції, за умови підтвердження відповідності встановленим критеріям. 5. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, може використовувати екологічне маркування, в тому числі позначення та написи «екологічний» та будь-яких однокореневих та/або похідних слів з префіксами "еко-" тощо будь-якими мовами виключно за наявності сертифікату, що засвідчує відповідність харчового продукту вимогам екологічних критеріїв, виданого органами з оцінки відповідності, компетентність яких підтверджена шляхом акредитації відповідно до законодавства. 6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує вимоги до такої інформації про харчові продукти, рішення про надання якої та умови надання приймається оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, у добровільному порядку: 1) інформація про можливу або випадкову присутність у харчових продуктах речовин або продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість; 2) інформація, пов’язана з придатністю харчового продукту для споживання вегетаріанцями та веганцями; 3) значення і зазначення референсних величин споживання додатково до референсних величин споживання, наведених у додатку №9 до цього Закону; 4) перевідні коефіцієнти для обчислення енергетичної цінності додатково до встановлених у додатку №10 до цього Закону. 7. Інформація про харчові продукти, що надається в добровільному порядку, не повинна зазначатися у спосіб, що зменшує площу поверхні, необхідної для надання обов’язкової інформації про харчові продукти. |
Відсутня |
Аналіз підготовано комітетом з екологічного права та законотворчості ПАЕУ
Прес-служба ПАЕУ
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»