Чому екоманіпуляції і хайп на екотренді дуже небезпечні і відводять увагу суспільства від реальної довкіллєвої проблематики?

В Професійній асоціації екологів стурбовані використанням теми довкілля в комерційних і політичних цілях. Це стає все більш популярною маніпулятивною передвиборчою технологією та  інструментом боротьби з конкурентами. Хоч в Україну відносно нещодавно прийшов цей світовий тренд, нарівні зі зниженням тарифів і боротьбою з корупцією, однак про ризики такої ситуації мають бути інформовані всі.

Сьогодні це питання стало ключовим на брифінгу для ЗМІ, організованним ПАЕУ.

Людмила Циганок, Президент Професійної асоціації екологів України, зазначила: «Хочу закцентувати увагу, що саме екоманіпуляції і хайп на екотренді відводять увагу суспільства від реальної довкіллєвої проблематики. Щоразу перед виборами на поверхню піднімаються «окозамилювальні» екологічні проблеми, знов точково роздмухуються окремі аспекти екопроблем, вигідно маніпулюючи свідомістю виборців в тих чи інших регіонах. Водночас проблеми, що представляють реальну загрозу для українців десятиліттями, знову залишаються в тіні.

Сфера охорони довкілля потерпає від подвійних стандартів. По-блюзнірськи лунають демонстративні «геройські» звіти окремих чиновників в соціальних мережах та інтернеті про те, що якесь окреме підприємство було оштрафоване, в той час як міжнародний фонд дикої природи (WWF) заявляє про те, що країна потопає в смітті, чиновники безкарно полюють в заповідних карпатських лісах на ведмедів, сотнями гектарів вирубуються ліси, Україна ризикує залишитися без питної води тощо.

Є дві головні причини, коли згадують про довкілля: під час виборів або під час екологічних катастроф. Лише поодинокі лідери, структури, громадські організації регулярно  і наполегливо акцентують увагу на реальних загрозах та необхідності системних підходів та рішень до усунення проблем.

Водночас час від часу активізуються різні «еко-експерти», котрі не мають жодного досвіду роботи в цій сфері, котрі не мають жодної освіти чи наукового обґрунтування претензій, однак мають на все готові рішення! Деякі політики і псевдо-експерти продовжують заробляти на екотемах як гроші, так і політичні дивіденди.

Як наслідок - це дискримінує як сам інститут громадянського суспільства, так і можливості для сталого розвитку в цілому.

Не дивлячись на постійне оновлення облич у владі, ми досі не маємо ні системи екологічного моніторингу, ні якісних екологічних досліджень, ні стандартів якості довкілля, а великих суб’єктів господарювання запрошують на «знайомство», а у випадку відмов – застосовують адміністративний тиск, у т.ч. засобами кримінального провадження.

Поки тривають такі «замовлення», країна давно вже стала епіцентром екологічної катастрофи в Європі та продовжує нею залишатися, отримуючи листи – скарги з сусідніх країн».

Олександр Маріковський, cпівголова МФО, заступник Голови комітету екологічної політики ВРУ, народний депутат, заначив: «Розуміючи необхідність реальних дій невідкладно, нам вдалося почати виконувати політичні обіцянки у сфері захисту довкілля.

Першим кроком ми познайомили громадські організації та профільні асоціації з новим урядом. Разом створили порядок денний Верховної Ради. Мінімум 4 реформи вже на підльоті. Хайпу жодного, лише реальні практичні кроки»

Іван Гайдуцький, виконавчий директор «Global 100RE Ukraine» додав: «В Україні на папері існує більше 10 екологічних політичних партій.

Захист довкілля, вирішення екологічних проблем, протидія змінам клімату та екологізація громад – це вже не мода і не спосіб політтехнологічних маніпуляцій, - це реальна вимога до порядку денного всіх політичних сил, які йдуть на місцеві вибори».

Ігор Кирильчук, керівник програми UNIDO в Україні, додав: «Розвиток країни неможливий без всебічного та постійного використання нововведень, перетворення наукових знань у технології, зокрема у сфері «чистих» технологій.

Саме тому перед Україною постає завдання розбудови інноваційної екосистеми, включаючи підтримку інноваційних стартапів, технологічних парків та бізнес інкубаторів, розвиток інноваційної інфраструктури. Важливим компонентом на цьому шляху є також співпраця з міжнародними організаціями та проектами технічної допомоги, такими як UNIDO, EBRD, NEFCO, USAID, GIZ та ін., як елемент посилення екосвідомості».

Валентин Щербина, еколог, віце-президент Професійної асоціації екологів України, наголосив: «Екологічні маніпуляції, як спосіб навмисного перекручування екологічної інформації з метою досягнення політичних чи економічних цілей, слід чітко відокремлювати від екологічної безграмотності. Однак, у більшості випадків, непрофесіоналу відокремити навмисно розповсюджену неправдиву (частіше – напівправдиву) екологічну інформацію від помилкової дуже складно, практично неможливо.

Справжня маніпуляція – непомітна та виглядає правдивіше за істину. Якщо ви думаєте, що вами не маніпулюють, ви — у руках професіонала.

Екоманіпуляції прямо пропорційні рівню корумпованості суспільства та обернено пропорційні рівню розвитку громадянського суспільства, зокрема – рівню екологічної свідомості громадян.

Ми стурбовані прогресуючим розвитком екоманіпуляцій, як похідної від загострення політичної боротьби і конкуренції між ФПГ.

Оскільки одним із наслідків такого розвитку, як правило, є поява радикальних екологічних рухів (не завжди керованих!) на зразок “Грінпіс”, “Банди гайкового ключа”, “Еко воїни”, “Земля перш за все!”, “Морські пастухи” та ін.

Екологічне протистояння між радикальними екологами та бізнесом не завжди приводить до компромісу, часто проводиться незаконними методами та нерідко закінчується трагічно.

Наш рецепт протистояння екологічним маніпуляціями спрямований на:

• Підвищення наукового рівня екологічної інформації шляхом широкого залучення науковців-екологів та експертного середовища до роботи із ЗМІ;
• Підвищення рівня екологічної свідомості громадян та надання методичної допомоги ОТГ у сфері екологічної безпеки;
• Відвертість, природність, чесність і прозорість екологічної інформації, що оприлюднюється від ПАЕУ у медіапросторі;
• Руйнування стереотипів про екологічні проблеми;
• Об’єктивне висвітлення глобальних екологічних проблем України, які не мають широкого висвітлення у ЗМІ, однак призводять до масштабних і часто незворотніх екологічних наслідків (підвищення кислотності ґрунтів, погіршення якості підземних вод, критичні зміни біологічного та ландшафтного різноманіття, світлове та теплове забруднення та ін);
• Викриття та оприлюднення екологічних маніпуляцій.

Однак без широкої і всесторонньої співпраці з медіа, наша діяльність буде розтягнута в часі а результати – посередніми»

Олександр Дячук, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України, кандидат технічних наук, голова комітету Професійної асоціації екологів України, підсумував:  «Україна загалом і окремі об'єднані територіальні громади зокрема, не може мати успіхів в своєму розвитку якщо не опиратимуться на наукові дослідження доброї якості в самих різноманітних сферах: економічній, соціальній, інфраструктурній, екологічній, управлінській і т.д.

Саме відсутність об'єктивних професійних досліджень та розрахунків, публічного їх обговорення дає широкі можливості як для маніпулювання, так і для прийняття ненайкращих управлінських рішень. Наявність же ґрунтовного комплексного аналізу проблеми та сучасних підходів до її вирішення які відкриті до експертизи – це найкращий аргумент в убезпеченні від маніпуляцій.

Політичні партії досить багато фінансують робіт пов'язаних із соціологічними дослідженнями. Хотілося б, щоб партії так само фінансували комплексні дослідження шляхів та наслідків реалізації їх програм, публічно обговорювали їх з суспільством використовуючи науково-обґрунтовані аргументи.

Справжні науковці досить часто входять до лав екологічних рухів, де намагаються реалізувати свої знання, однак так само досить часте їх входження до політичних партій, на жаль, не характеризується ефективністю застосування їх напрацювань в основі політичної діяльності.

Сьогоднішні екологічні, кліматичні проблеми як на глобальному, так і на місцевому рівнях, з однієї сторони, приносять велику кількість проблем та загроз, з іншої сторони – адекватна розумна реакція на їх мінімізацію та нівелювання, дає можливості для сталого розвитку, який не можливо запровадити без сучасних знань. Кожному куточку нашої України потрібні інвестиції не тільки в нові технології, соціальну сферу, систему державного та місцевого управління тощо, але й в тих, хто їх буде розробляти, впроваджувати, використовувати і передавати наступним поколінням".

Нагадаємо, Володимир Костерін, голова Швейцарського фонду «Скорочення ризиків» (Risk Reduction Foundation, Swiss) раніше зазначав:

Головною метою держави і влади повинно бути зростання тривалості і якості життя. Наразі втрата людського капіталу, головний виклик для влади в Україні. Високий рівень смертності, трудова міграція, захворюваність населення – ланки одного ланцюга. Про те, що українці живуть на 10-20 років порівняно з населенням країн лідерів по якості життя (Австрія, Швейцарія) неодноразово проголошувалося. Нещодавнє дослідження Глобального альянсу з питань здоров’я та забруднень (GAHR) показало погану тенденцію – Україна входить до п’ятірки країн Європи за показником смертності через екологічний фактор.

Тривалість життя людини, її продуктивність, можливості для розвитку та застосування своїх талантів – це те, що по-справжньому об’єднує всіх людей і є головною конкурентною перевагою країни. Якість життя людини передбачає вирішення багаторівневих завдань та послідовну позицію влади з усунення причин, що зменшують людям роки життя.

Ідеологічною основою таких змін повинна бути наука скорочення ризиків і системна екологізація, так як від стану навколишнього середовища залежить здоров’я та продуктивність населення. А відношення до середовища проживання – показник, наскільки культурна, прогресивна країна і який рівень її технологічності.

Переваги екологізації сучасної України в декількох аспектах: високий соціальний запит – електоральна підтримка і «замовлення» суспільства на життя в екологічно безпечному середовищі; практичність – стимул для модернізації і оновлення виробничих потужностей і перехід на принципи ресурсоефективності і замкнутого циклу; консолідація – зрозумілість приватного інтересу для всіх членів суспільства через прямий вплив на здоров’я і покращення інвестиційної привабливості територій; міжнародні зобов’язання – в рамках партнерства з ЄС апроксимація законодавства в сфері екології; загальносвітові тренди – політика сталого розвитку, яка має інституційну основу у вигляді програм і ініціатив ООН.

За роки Незалежності була сформована чимала законодавча база, що регулює сферу природоохорони і фіксує право українці на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 16, 50 Конституції України). Тим не менше, Україна продовжує знаходитися в стані екологічної кризи, а кількість загроз в регіонах країни є серйозною проблемою для населення та інвестиційного потенціалу держави.

На сьогодні витрати природного капіталу не відображені в повній мірі в показниках екологічної політики. Превалює сировинна модель економіки – продаж ресурсів без вторинної переробки і отримання додаткових «екологічних витрат», екстерналій. Якщо рахувати тривалість такої моделі економіки, де збут сировини превалює над товарами з високою додатковою вартістю, то фактор втраченого прибутку перевищує десятки мільярдів доларів.

Тому питання екології, це не стільки завдання однієї галузевої установи чи комітету, це база і орієнтир для роботи уряду, якщо він ставить за мету зростання тривалості і якості життя, побудову інноваційної моделі економіки. Без ресурсоефективності і мінімізації екологічних витрат ні про яку конкурентоспроможність на світовому рівні не може бути й мови.

З досвіду роботи в сфері ризик-менеджменту і захисту екологічних прав, відзначу, що якість законодавчої бази залишає бажати кращого, кількість нормативно-правових актів і норм часто не узгоджені між собою, що породжує складність правозастосування. Закони необхідно переглянути через призму ефективності і вирішення проблем, під які вони спочатку проектувалися і приймалися.

Відповідно, партії і політики, котрі позиціонуються в екологічному сегменті повинні визначити механізми оподаткування ресурсопотоку та зниження навантаження на оподаткування праці, представити програму скорочення техногенних ризиків, показати етапи декарбонізації промислових підприємств і функціонування об’єктів критичної інфраструктури в контексті вимог національної безпеки. Тобто мати перелік управлінського інструментарію, що дозволить впроваджувати принципи сталого екологічного безпечного розвитку як базу для підвищення якості життя громадян України, і сприяти скороченню глобальних загроз для людства»

«Закликаємо суспільство, ЗМІ, всіх небайдужих до ретельної перевірки екологічної інформації, відсіювання маніпулятивних та брехливих відомостей ДО їх публікації та поширення, викриваючи маніпуляторів» - звернулися учасники брифінгу наостанок.

Прес-служба ПАЕУ