Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності

Новини

Повернутися до переліку новин

Чому Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання?

 

Станіслав Зінченко,
голова комітету промислової екології та сталого розвитку EBA,
директор GMK Center

 


Чому Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання? Щоб знайти відповідь, розглянемо європейський досвід та українські реалії використання коштів екологічного податку.

В Україні екологічний податок — це платіж за забруднення. Він поширюється на викиди в атмосферу, скидання стічних вод, складування відходів. На сьогодні, згідно з чинним Податковим кодексом, екологічний податок розподіляється між бюджетами різних рівнів у таких пропорціях:

  • місцеві бюджети — 55 %;
  • державний бюджет — 45 %.

Нагадаю, екологічний податок на викиди СО2, як і на утворення та зберігання радіоактивних відходів, повністю надходить до держбюджету.

У 2019 році до держбюджету надійшло 3,9 млрд грн екологічного податку, до місцевих бюджетів — 2,2 млрд грн.

72 % екоподатку, що надходить до держбюджету, направляються до загального фонду. Ці кошти фактично розчиняються в Держбюджеті.

Бюджет державної програми «Здійснення природоохоронних заходів» у 2019 році склав лише 481 млн грн (12,3 % від коштів екоподатку, зібраних до Держбюджету). Тобто, фактично, кошти екологічного податку використовуються непрозоро і неефективно, не дозволяючи поліпшити стан навколишнього середовища.

На місцевому рівні екоподаток направляється до цільових фондів. Але наявність цільових фондів не гарантує цільового використання коштів.

Ми проводили регіональне дослідження за даними 2017 року, і з’ясувалося, що більшість регіонів використовують не більш як 10 % екоподатку.

Очевидно, що регіональні влади не можуть правильно розпоряджатися надходженнями екоподатку. Тому їх використовують для реконструкції каналізаційних колекторів, боротьби з карантинними рослинами, реконструкції міських парків або просто перераховують на депозит у банку, щоб отримувати відсотки.

Європейський досвід дещо інший: в ЄС існує ряд інструментів на базі екологічних податків, які дозволяють фінансувати природоохоронні заходи. Надходження від екологічного податку спрямовують на видачу природоохоронних грантів і пільгових кредитів; створюються податкові знижки та спеціалізовані фонди.

Фонди ЄС активно беруть участь у фінансуванні декарбонізації. Це видно на прикладі проєктів металургійних підприємств:

  • Проєкт FReSMe орієнтований на виробництво метанолу з СО2; він отримав більш як 11 млн євро від програми «Horizon 2020».
  • Проєкт H2Future — виробництво «зеленого» водню для металургії; отримав 12 млн євро від програми «Horizon 2020».
  • Проєкт HYBRIT — пряме відновлення заліза з використанням водню; отримав фінансування від Шведського енергетичного агентства у розмірі 47,5 млн євро.

Україні не вистачає якісних фінансових інструментів екологічного стимулювання. Бізнес реалізує природоохоронні проєкти виключно з власних коштів — дуже обмежених. Часом доводиться робити це на шкоду проєктам розвитку. Підвищення екоподатку зменшує обсяг вільних коштів підприємств: ці кошти могли б спрямовуватися як на реалізацію екологічних програм, так і на проєкти розвитку.

Українська держава вважає підвищення екоподатку єдиним інструментом екологічної політики. Ставка екологічного податку в Україні в 2019 році підвищена майже в 25 разів (з 0,41 грн / т до 10 грн / т). Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо збільшення ставок екологічного податку з метою проведення додаткових заходів, що сприятимуть зміцненню здоров’я та покращенню медико-санітарного забезпечення громадян України № 2367 передбачає збільшення ставки екологічного податку на всі види забруднень у 4 рази, при цьому порядок розподілу і використання зібраних коштів не змінюється.

В українському парламенті минулого скликання було зареєстровано 2 законопроєкти, які пов’язані з дозволом для підприємств використовувати екоподаток для фінансування природоохоронної діяльності.

Один законопроєкт пропонував повернутися до державного цільового фонду та через нього розподіляти кошти між підприємствами.

Другий законопроєкт передбачав автоматичне відшкодування: якщо підприємство реалізує екологічні заходи, воно може отримати знижку на сплату екологічного податку.

Обидва законопроєкти відповідають європейській практиці.

Важливо змінити нинішній порядок розподілу та використання екологічного податку, щоб поліпшити стан навколишнього середовища.

Нагадаємо, експерти ПАЕУ неодноразово акцентували увагу на проблемі, розповідали про світову практику та основні принципи реформування екологічного податку.

Джерело: ECOBUSINESS Group

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!