Платформа рішень
для менеджерів природоохоронної
діяльності

Новини

Повернутися до переліку новин

Чому важливо виконати Нацплан і як це зробити?

З 1 січня 2018 року в Україні почав діяти Національний план зі скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ). 

План затверджений Кабміном у 2017 році, він, зокрема, визначає наміри України як члена Енергетичного співтовариства у період 2018-2033рр. істотно скоротити викиди діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу від ТЕС, ТЕЦ України, потужність яких становить 50 МВт і більше.
У НПСВ визначено 90 енергоблоків ТЕС і котлів ТЕЦ України, на яких повинні бути встановлені пило, сіро і азотоочистки із зазначенням конкретного року виконання екомодернізаціі. Для кожного енергоблоку вказано, скільки вони можуть викидати пилу, сірки і азоту.
Також в НПСВ вказано 135 установок, на яких не потрібно встановлювати газоочисне обладнання. Але такі установки після напрацювання певного часу (20 або 40 тис. годин) повинні бути виведені з експлуатації або виконувати цільові нормативи по викидах. Відлік напрацювання часу починається з 01.01.2018.

НПСВ  передбачає поступове виведення енергоблоків ТЕС і ТЕЦ в ремонти для будівництва очисного обладнання. Ремонт 1 блоку — це довготривалий процес, що включає підготовку проєктної документації до 2 років, фізичну реалізацію близько 3-5 років і вимагає багатомільйонних інвестицій. І тут для самих ТЕС виникає дві проблеми: 

  1. І державні, і приватні ТЕС і ТЕЦ повинні йти в ремонти, але не мають для цього джерел фінансування.
  2. ТЕС — необхідна складова енергосистеми країни. Вихід в екомодернізацію блоків ТЕС створює проблеми в її роботі: теплові станції забезпечують споживачів електроенергією на ранковий і вечірній піки споживання (АЕС технічно не можуть цього зробити), забезпечують споживачів електроенергією в опалювальний період (в цей період потужностей АЕС просто не вистачає для покриття споживання), балансують потужності, коли відбуваються аварійні ремонти АЕС і коли необхідно згладжувати стрімкі перепади вироблення електроенергії зеленими джерелами — вітро- та сонячними електростанціями. Крім того, ТЕС і ТЕЦ в опалювальний період забезпечують теплом цілі міста.

Однак, найголовніша проблема — це неможливість виконання екологічних міжнародних зобов’язань України. І її треба негайно вирішувати, щоб Україна дійсно йшла шляхом екологічних покращень без шкоди для власної економіки та енергетики. 

Після прийняття НПСВ і дотепер майже нічого не було зроблено, щоб він реально запрацював. 

Прописавши вимоги, які повинні виконуватися установками, законодавством не були передбачені джерела фінансування їх модернізації, що поставило на паузу втілення плану.  Обсяг необхідних коштів на всі ремонти блоків ТЕС і ТЕЦ оцінено в 4,13 млрд євро. І щороку ця проблема нагадує гру в пінг-понг, коли екологічне співтовариство вимагає виконання зобов'язань, а теплова генерація,  як приватна, так і державна кажуть – немає інструментів фінансування. 

Найбільша частка інвестицій повинна бути здійснена в 2021-2027 рр. Протягом 7 років необхідно вкласти 3,4 млрд євро (близько 82% від загального обсягу). У більшості країн ЄС фінансування скорочення викидів сірки, азоту та пилу відбувалося за підтримки держави. 

Також в Україні наразі  діє низка політичних, економічних та соціальних факторів, які значно вплинули на алгоритм функціонування всієї енергосистеми країни та виконання НПСВ зокрема. По-перше, відбулися військові дії на сході країни, антрацитові шахти залишилися на непідконтрольній території, і країна задля забезпечення енергонезалежності змушена була технічно переводити частину ТЕС на газове вугілля українського видобутку. По-друге, змінився енергобаланс в країні – зросла частка вітро- та сонячних- електростанцій, зменшилася — ТЕС, що є єдиною позитивною зміною для навколишнього середовища. Зменшилося споживання електроенергії, прибрали інвестиційну складову для енергетиків, за рахунок якої до 2017 р. будувалися очисні споруди. 

Нас, як ПАЕУ, звісно турбує саме екологічний аспект, тому ми вирішили розібратися в причинах, чому НПСВ не виконується і що треба зробити для того, щоб припинити викиди забруднюючих речовин, але й зробити це без значної шкоди для енергопостачання та і без того кволої економіки  нашої  країни.

Міжнародні зобов’язання України, або з чого все починалось

У 2011 році Україна приєдналася до Європейського Енергетичного Співтовариства та взяла на себе зобов’язання дотримуватися всіх положень Договору про заснування Енергоспівтовариства та його додатків. Одна з вимог — енергоблоки українських ТЕС та ТЕЦ по гранично допустимих викидах у повітря повинні відповідати вимогам Директиви 2001/80/ЄС з 01.01.2018 р.  Додатково, в Угоді про асоціацію з ЄС Україна на себе взяла ще більш амбітні зобов’язання у цій же сфері — зобов’язалась імплементувати Директиву 2010/75/ЄС, яка на момент підписання Угоди вже замінила Директиву 2001/80/ЄС в Європейському Союзі.

Однак для України це неможливо зробити в один клік. Було зрозуміло, що для країни з нестабільною економічною ситуацією передбачено занадто мало часу на виконання таких масштабних та капіталоємних проєктів. Навіть Європа йшла до цього 30 років. Тому було прийняте рішення розробити  перехідний план, яким буде зафіксовано графік та послідовність впровадження природоохоронних заходів на різних енергоблоках і строки виведення деяких енергоблоків з експлуатації, аби поступово наближати країну до європейських вимог по викидах. Перехідний план є частиною Директиви 2010/75/ЄС. Опцією розробки перехідного плану скористалось чимало країн ЄС задля виконання вимог цієї директиви в енергетичному секторі: Польща, Чехія, Великобританія тощо.

Що таке НПСВ та чому Україна має його виконувати вже зараз

Такий перехідний план і  є Національним планом зі скорочення викидів (далі — НПСВ). 

НПСВ розроблявся з 2011 р., але прийнятий був Кабінетом Міністрів лише в листопаді 2017 р. І немає гарантії, що був би прийнятим, якби не фінальний дедлайн від Європи – 1 січня 2018 р. 

НПСВ стосується лише енергетичних установок, потужність яких 50 МВт та більше (ТЕС, ТЕЦ, великі котельні) та встановлює зобов’язання щодо зменшення викидів основних забруднюючих речовин — діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу. НПСВ не спрямований на зменшення викидів інших забруднюючих речовин та парникових газів (наприклад, CO2).

Ключові зобов’язання, зафіксовані в трьох Додатках НПСВ: 

  • Додаток 2 встановлює щорічний сумарний дозволений обсяг викидів по кожній з трьох забруднюючих речовин для усіх ТЕС/ТЕЦ, що входять до НПСВ. Таке ж обмеження встановлено для кожного енергоблоку.

Сумарні річні викиди від усіх енергоблоків — це зобов'язання України на міжнародному рівні, про виконання якого Міненерго звітує Секретаріату Енергетичного Співтовариства щорічно. Відповідно до звітів Міненерго, в 2018 і 2019 роках фактичні  викиди — значно нижчі, ніж зазначено в НПСВ. 

  • Додаток 3 містить строки встановлення на 90 енергоблоках сірко-, азото- та пилоочисного  обладнання задля поступового скорочення викидів цих забруднюючих речовин: 
  1. діоксиду сірки – у 20 разів (95% від обсягів 2018 року) до 1 січня 2029 року;
  2. пилу – в 40 разів (97%) до 1 січня 2029 року;
  3. оксидів азоту – в 4 рази (на 72%) до 1 січня 2034 року.

Для кожного енергоблоку є свій рік виконання – з 2020 по 2033 рр. 

  • Додаток 4 зазначено установки, на яких не потрібно встановлювати газоочисне обладнання. Але такі установки після напрацювання певного часу (20 або 40 тис. годин) повинні бути виведені з експлуатації або виконувати цільові європейські нормативи по викидах. Відлік напрацювання часу починається з 01.01.2018. Це так званий OPT/OUT list. 

Як приймали НПСВ та яким його прийняли

За 6 років, з 2011 по 2017, поки план розроблявся і узгоджувався — відбулося те, що не було враховано в НПСВ. 

Розпочалася війна, і 2 потужні ТЕС залишилися на непідконтрольній території. Там же залишилися і всі антрацитові шахти, тому тепловій генерації довелося інвестувати і в рекордні строки переобладнати низку енергоблоків на газове вугілля, яке видобувається в Україні, заради забезпечення енергетичної безпеки. 

Деякі енергоблоки, які були модернізовані та переведені на газову марку вугілля, включені в оpt-out лист і підлягають виведенню з експлуатації. Проте енергосистема країни потребує ці блоки для забезпечення сталого електропостачання споживачів.

Однак в НПСВ не було враховано ані переведення на газове вугілля, ані втрату ТЕС, хоча це все відбувалося ще до моменту прийняття НПСВ. Не врахована й перспектива зміни енергобалансу, зменшення ролі теплової генерації та зростання ВДЕ. 

У 2017 р. держава прийняла документ (НПСВ), який вже не відповідав на той час ні економічній ситуації в країні, ні тенденціям в енергетичній галузі. Терміни досягнення цілей по нормативах НПСВ не відповідають європейським практикам. В Європі цей шлях проходили 30 років, Україна має лише 10 років. Наприклад, Україна за перші п’ять років реалізації НПСВ зобов’язана досягнути результатів зі скорочення викидів пилу, на досягнення наближення до яких Польща витратила 18 років, а Німеччина – 7 років. 

Установку пило- і сірко- очисток в поточній редакції НПСВ необхідно завершити до 2028 року, а азотоочисток — до 2033 року включно. Це є нереальним з огляду на кількість енергоблоків, які можуть одночасно виводитися в ремонт та обсяг інвестицій, які потрібно зробити. Наприклад, строк встановлення на  енергоблок сіркоочистки —до 7 років (з урахуванням тривалого процесу розробки проєктної документації). 

Хто має виконувати НПСВ – держава чи бізнес?

По-перше, Україна — як держава, яка брала на себе зобов’язання. По-друге, теплова генерація. І не лише приватна (Донбасенерго, ДТЕК Енерго та інші приватні ТЕЦ),  а і державна генерація — Центренерго, до складу якої належить 3 потужних ТЕС. 

Але не виконує ніхто. Бо НПСВ прийняли лише на папері, а про механізми реалізації та фінансування забули. І такі механізми мала розробити держава до 2020 р. Власником проєкту є Міністерство енергетики України. 3 2018 року там мала бути створена Робоча група задля реалізації НПСВ, але створена була набагато пізніше, а почала працювати лише в 2020 р. Саме в той час, коли  Україна згідно з Енергетичною стратегією до 2035 р. вже мала надати енергетичній галузі інструменти фінансування та реалізації НПСВ. Не сталося, як гадалося. Навіть за часів міністра, який відповідав одночасно і за енергетику, і за екологію, а отже мав важелі зрушити це питання без шкоди для двох галузей, цього не відбулось. Водночас міністр активно просував курс України на декарбонізацію і навіть презентував концепцію зеленого переходу. Концепція так і  залишилась лише проєктом на папері. Як і НПСВ, про обов’язок виконувати було забуто на той час об’єднаним Міністерством екології та енергетики. Варто зазначити, що інтересантами у виконанні НПСВ є саме ці два міністерства. І здавалось, коли ці два міністерства в одному, протиріч не буде і швидко мають розробити механізми реалізації НПСВ, як того вимагає і Європа. Але того не сталося.  

Найголовніша проблема у виконанні НПСВ 

Відсутність механізмів реалізації та фінансування. Найбільша помилка, що процес розробки механізмів реалізації не розроблявся одночасно з НПСВ з додатками. 

Головна умова виконання НПСВ — це визначення джерела та доступ до фінансування встановлення дороговартісного обладнання. І можна скільки завгодно вимагати виконання НПСВ, однак цього не станеться, поки не буде визначено, як та чиїм коштом. На виконання всіх вимог НПСВ потрібно 4,1 млрд євро. 

У 2019 р. це питання підіймалось, бо встановлення очисного обладнання на 1 енергоблок Донбасенерго мало початися вже з 1 січня 2020 р. Не почалося з тієї ж причини — не були розроблені механізми. Хоча в Енергетичній стратегії 2035 це зобов’язалась зробити держава до початку 2020 р. 

Оскільки цього не сталося, то в липні 2019 р. постановою КМУ був дещо зміщений термін виконання окремих заходів додатку 3 НПСВ. 

Чому теплова генерація самостійно не може вкласти гроші та зробити це?

Теоретично це можливо було зробити до 2017 року, коли в тариф для ТЕС закладалась інвестиційна складова, яка цілеспрямовано скеровувалась на модернізацію ТЕС та ТЕЦ. За цей кошт та за кошти міжнародних інвесторів почала будуватися перша в Україні сіркоочистка лише на одному енергоблоці. 

Будувалась вона 5 років через тривалий технологічний процес та відсутність достатньої кількості коштів.  В 2017 році держава інвестиційну складову прибрала,  і звідтоді теплова генерація втратила джерело фінансування природоохоронних заходів.

При цьому теплова генерація — один з найбільших платників податків за це забруднення. Податок цільовий і має використовуватися на екологічні проєкти, однак 50% від мільярдів податків «губляться» в загальному бюджеті. 

Виконання НПСВ — це державні зобов’язання, і джерела фінансування має визначити саме держава, а не теплова генерація, державна чи приватна. 

Як це робила Європа? 

До впровадження лібералізованої моделі ринку Європа робила це за рахунок інвестиційної складової та різних джерел державної допомоги. Після впровадження нового ринку електроенергії — за рахунок додаткових платежів споживачів на екомодернізацію генерації.

Всього в 1990 – 2016 рр. інвестовано в екомодернізацію за рахунок державної допомоги: Німеччина – 19 млрд євро, Польща – 11 млрд євро, Чехія – 7 млрд євро. 

За десятиліття з 1990 по 2000 рік Чехія та Німеччина скоротили викиди сірки майже на 90%. Для Польщі цей показник склав 56%. Причина ефективного виконання Чехією та Німеччиною вимог Директиви 88/609/ЄЕС — значні обсяги інвестицій на екологічну модернізацію в цих країнах, здійснені саме в 1990-их роках з поступовим подальшим зниженням.

Адже через невиконання НПСВ Україна не виконує міжнародні зобов’язання?

Міжнародні зобов’язання, зафіксовані в Додатку 2 — обмеження на сумарні  річні викиди сірки, азоту та пилу від усіх енергоблоків, про виконання яких Міненерго звітує Секретаріату Енергетичного Співтовариства щорічно.

Відповідно до звітів Міненерго, в 2018 і 2019 роках фактичні викиди — значно нижчі, ніж зазначено в НПСВ. 

Наприклад, дозволений викид сірки у 2019 р. — 920 тис. тонн, а фактичний — 453 тис. тонн. дозволений викид оксиду азоту  у 2019 р. — 182 тис. тонн, а фактичний —93 тис. тонн. Дозволений викид оксиду пилу у 2019 р. — 186 тис. тонн, а фактичний — 101 тис. тонн.

Україна виконує свої міжнародні зобов’язання до 2025 року. Це стало можливим через значне падіння виробництва електроенергії тепловою генерацією та розвиток ВДЕ. З 2020 року при Міненерго почала діяти робоча група, яка, проаналізувавши поточну ситуацію на ринку електроенергії, змоделювала викиди забруднюючих речовин.

Які наслідки для України, якщо не виконувати вимоги НПСВ? 

НПСВ діє. І не виконується. Це не має бути документ на папері. Навіть якщо наразі Україна виконує міжнародні вимоги по викидах. 

Однак, якщо і далі лише розмовляти про пошук джерел фінансування реалізації НПСВ, а не розробляти та імплементувати відповідні механізми, Україна таки може порушити взяті на себе зобов’язання — вийти за межі встановлених в додатку 2 НПСВ граничних обсягів викидів. 

Треба терміново розробити механізми фінансування екологічної модернізації та почати виконувати НПСВ в реальні строки з урахуванням необхідних термінів на побудову очисних споруд. При цьому, звісно, необхідно враховувати і потреби енергосистеми, щоб не довелося експортувати електроенергію з Росії чи Білорусії.

Як зазначає диспетчер енергосистеми НЕК Укренерго у  Звіті з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей (затверджений постановою НКРЕКП №605 від 13.03.2020): для надійного функціонування енергосистемі потрібно не менше 12 ГВт доступної потужності теплової генерації до 2030 року.

Відновлювані джерела енергії, частка яких в енергобалансі країни стрімко зростає, наразі не можуть забезпечити стале електропостачання, оскільки виробництво електроенергії на цих потужностях залежить від погодних умов. Коливання обсягів генерації ВДЕ мають бути компенсовані маневреними потужностями, роль яких виконують і в найближчій перспективі продовжуватимуть виконувати вугільні енергоблоки.

За умови невиконання вимог НПСВ, відбудеться вимушена зупинка теплових енергоблоків  та почнеться дефіцит потужностей в енергосистемі. І як результат — віялові відключення та перебої з енергопостачанням споживачів. 
Ми в ПАЕУ неодноразово акцентували увагу на необхідності розвитку ВДЕ, однак на рівні держави це має бути не декларативно, а створені всі передумови для зеленого переходу

А які можливі інструменти фінансування на поточний час? 

Міненерго розглядає, як пріоритетний напрямок,  введення окремого платежу для кінцевих споживачів на екомодернізацію потужностей. Так званий PSO механізм. Механізм добре опрацьований  в європейських країнах. Наразі використовується в Польщі для модернізації вугільних ТЕС. Не призводить до суттєвого підвищення цін для кінцевих споживачів.

Але також слід розглянути питання використання  коштів екологічного податку, який щороку сплачує теплова генерація, і ефективність використання якого дуже сумнівна. 

Так що врешті потрібно зробити, щоб і відповідати екологічним нормативам, і не нашкодити стабільній роботі енергосистеми? 

  • Негайно розробити та прийняти механізми фінансування заходів НПСВ. Це перша та нагальна міра, без якої неможливе виконання НПСВ.
  • Запустити процес фінансування всіх природоохоронних заходів  в рамках НПСВ.
  • Переглянути Енергетичну стратегію 2035 з урахуванням зменшення ролі теплової генерації та зростання ВДЕ. 

Людмила Циганок, Президент Професійної асоціації екологів України

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook та каналі в Telegram

Читайте також:

 

Розсилка новин

CAPTCHA
Мета цього запитання — довести, що ви є реальним відвідувачем і запобігти автоматизованим розсиланням спаму.
X
Завантаженя матеріалів цього розділу доступне тільки для зареєстрованих користувачів порталу.
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?
X
Читати матеріали цього розділу в повному обсязі можуть лише зареєстровані користувачі порталу
УВІЙТИ чи ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ
Забули пароль?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»

ecolog-ua.com

Дякую,
не показуйте мені це!