Чи є в Україні кошти на екологічну модернізацію та природоохоронні програми?

Чи є в Україні кошти на екологічну модернізацію та природоохоронні програми?  ̶  таке питання звучить чи не на кожному обговоренні екологічних завдань та викликів для України. В ЄС, наприклад,  існує ряд інструментів на базі екологічних податків, які дозволяють фінансувати природоохоронні заходи. Надходження від екологічного податку спрямовують на видачу природоохоронних грантів і пільгових кредитів; створюються податкові знижки та спеціалізовані фонди. Також фонди ЄС активно беруть участь у фінансуванні декарбонізації.

Наприклад, у 2002 році в Ірландії було введено екологічний збір 0,15 євро на поліетиленові пакети, які збільшились до 0,22 євро в 2007 році. Метою було зменшити споживання та несприятливий вплив поліетиленових пакетів на навколишнє середовище. За 12-річний період збір становив 200 мільйонів євро. Цей дохід використовувався для фінансування екологічних проектів по всій країні.

Податок на захоронення введений у Великобританії у 1996 році з метою зменшення утворення відходів, підвищення рівня повторного використання та для обрахунку екологічних витрат на захоронення (наприклад, викиди парникових газів). Кількість відходів, відправлених на сміттєзвалище, завдяки правильному оподаткуванню зменшилась з 50 млн тонн у 2001 році до 12 млн тонн у 2015 році.

Якісне впровадження «зелених податків» може вплинути на зменшення обсягу забруднення, сприяти формуванню екологічної свідомості та пошукам екодружніх рішень у виробництві. У той же час вони можуть дати можливість урядам знижувати податки в інших сферах, розставляючи правильні пріоритети для досягнення цілі — ефективного захисту довкілля.

Що ж в Україні? Давайте поміркуємо цифрами.

Щороку підприємства в Україні сплачують екологічний податок — це платіж за забруднення. Він поширюється на викиди в атмосферу, скидання стічних вод, складування відходів.

Так, у 2019 році до держбюджету надійшло 3,9 млрд. грн екологічного податку, до місцевих бюджетів — 2,2 млрд грн.

Суми значні, однак чи впливають ці платежі за шкоду довкіллю на покращення стану цього довкілля, чи могли б вони стимулювати екомодернізацію?

Пам’ятаємо, на сьогодні, згідно з чинним Податковим кодексом, екологічний податок розподіляється між бюджетами різних рівнів у таких пропорціях:

•     місцеві бюджети — 55 %;
•     державний бюджет — 45 %.

Нагадаю, екологічний податок на викиди СО2, як і на утворення та зберігання радіоактивних відходів, повністю надходить до держбюджету.

72 % екоподатку, що надходить до держбюджету, направляються до загального фонду. Ці кошти фактично розчиняються в Держбюджеті.

Ще варто співставити загальні цифри та бюджет державної програми «Здійснення природоохоронних заходів», що у 2019 році склав лише 481 млн грн (12,3 % від коштів екоподатку, зібраних до Держбюджету).

Тобто, фактично, кошти екологічного податку використовуються непрозоро і неефективно, не дозволяючи поліпшити стан навколишнього середовища.

На місцевому рівні екоподаток направляється до цільових фондів. Але наявність цільових фондів не гарантує цільового використання коштів.

Питання щодо реформування екоподатку час від часу виходить на порядок денний у Верховній раді, однак так досі і не вирішено.  

Професійна асоціація екологів України продовжує наполягати на тому, що запорукою успіху і ключовим елементом реформування екоподатку в Україні має стати не лише економічно обгрунтоване підвищення ставок, а й ефективне і цільове його використання!

Екологічна ситуація в Україні стає все більш критичною, фіскальний тиск вбиває економіку та все одно не сприяє екологічній модернізації підприємств - гроші продовжують розчинятися в бюджеті.

Саме тому, необхідне впровадження комплексного підходу до вирішення проблем довкілля, що в першу чергу, передбачає концептуальну зміну підходу до екологічного податку.

Реформа екоподатку в Україні не може бути лише інструментом наповнення бюджету, час згадати про сталий розвиток і його потенційні можливості для України!

Людмила Циганок, президент Професійної асоціації екологів України