Цільове спрямування коштів податку на СО2 на модернізацію і декарбонізацію підприємств - ефективна практика країн ЄС

Європейський досвід показує, що для зменшення рівня викидів СО2 необхідно здійснювати масштабну екомодернізацію промислових підприємств. В періоди реалізації таких програм промисловими підприємствами, держава, зі свого боку, надає підтримку у вигляді субсидій, дотацій, податкових пільг, повернення податків, пільгових кредитів, грантів та інших інструментів. 

Враховуючи цю позитивну практику, необхідно кошти з податку на СО2 направляти на модернізацію та декарбонізацію підприємств, де ці викиди СО2 здійснюються – в індустріальні регіони. 

Запропонована концепція щодо фінансування «зеленої» енергетики ніяким чином не буде стимулювати процес екологічної модернізації промисловості. 

Направлення коштів на відновлювальні джерела енергії не вирішує проблему декарбонізації промисловості, а навпаки, ще більше поглиблює її. 

Зростання ставок податку та скорочення інвестицій в підвищення енергоефективності українських промислових підприємств – це буде не той цільовий результат, який покращить стан навколишнього середовища. 

Більш того, вже не раз обговорювалися на рівні законодавчих ініціатив варіанти саме для часткового фінансування проектів зі скорочення викидів СО2, що в результаті допоможуть декарбонізувати українську промисловість. 

Окрім того, зобов’язання перед виробниками електроенергії з відновлювальних джерел взяла на себе держава, яка має забезпечувати їх виконання згідно законодавства.

Професійна асоціація екологів України закликає відхилити концепцію щодо фінансування за рахунок податку на викиди двооксиду вуглецю відновлювальних джерел енергії, як таке, що не зможе стати ефективним та привести до цільового результату – декарбонізації промисловості!

Аргументи ПАЕУ:

1. Найбільш ефективним і раціональним використанням коштів екоподатку є його напрямок на програми декарбонізації української економіки.

• Податок на СО2 необхідно в першу чергу направити на модернізацію українських підприємств.
• Ініціатива влади спрямувати кошти «вуглецевого податку» на фінансування «зелених» тарифів - не вирішує питання його цільового використання для декарбонізації української економіки, а ще більше посилює проблему.

2. Збільшення податкового навантаження в умовах кризи і збитковості промислових підприємств України матиме вкрай негативні наслідки.

• Зростання податкового тиску за рахунок підвищення податку на викиди СО2 призведе до подальшого падіння рентабельності промислового виробництва, ослаблення конкурентоспроможності українських товарів на міжнародному ринку, скорочення експорту і виробництва.
• В умовах скорочення виробництва, відсутність власного фінансування (збиток промисловості за 9 міс. 2020 р склав 45 млрд. Грн.), дорогого зовнішнього фінансування і високого податкового тиску (замість податкового стимулювання як в ЄС), українські промислові виробники не зможуть виконати плани по декарбонізації, що призведе до закриття підприємств і повної втрати української промисловості.
• Негативні наслідки завдадуть вагомої шкоди економіці України:

 - через падіння промислового виробництва - скоротяться надходження до бюджету і скоротиться валютна виручка;
 - через скорочення робочих місць - збільшиться кількість неплатоспроможного населення;
 - знизиться загальний рівень життя.

2. Соціальна криза від закриття промислових підприємств.

• У разі підняття податку на викиди СО2 суб'єкти бізнесу можуть прийняти рішення про закриття низькомаржинальних підприємств з найбільшими обсягами викидів, що призведе до втрати робочих місць.
• В результаті виросте рівень безробіття. Це потягне за собою значні витрати на допомогу у зв'язку з безробіття з бюджету. Таким чином покривати високий рівень безробіття будуть платники податків.
• Державний видобуток вугілля в Україні є місцем роботи для більш ніж 75 тис. працівників, а 65 українських мономіст тримається саме на функціонуванні шахт в регіоні.

4. Цільове спрямування коштів податку на СО2 на модернізацію і декарбонізації підприємств - ефективна практика країн ЄС

• У країнах ЄС для успішної екомодернізаціі і підтримки стійкості промисловості в період значних інвестиційних витрат (згідно з проектом Другого національно визначеного внеску), Україна планує суттєве скорочення рівня викидів СО2 до 2030 року. Згідно з оцінкою, для досягнення відповідного рівня декарбонізації за 10 років українська промисловість повинна інвестувати більше 37 млрд євро), проводиться державна підтримка у вигляді субсидій, дотацій, податкових пільг, повернення податків, пільгових кредитів, грантів та інших інструментів.

5. При зростанні ставок податку на СО2 критично скоротяться інвестиції в підвищення енергоефективності українських промислових підприємств.

• В Україні податок на СО2 необхідно в першу чергу направити на модернізацію українських підприємств, головним чином - за рахунок надання можливості підприємствам використовувати більшу частину цього податку на інвестиційні проекти з енергоефективності, що дозволить зберегти українську промисловість і робочі місця в довгостроковій перспективі.

6. Значно краще працюють інструменти, що стимулюють інвестиції в зелені технології, ніж принцип покарання через впровадження високого податку на викиди СО2.

7. Будь-які механізми, як підвищення податку на СО2 або впровадження Схеми торгівлі викидами (СТВ), вимагають зваженого і системного підходу.

• У ЄС, наприклад, впроваджували СТВ етапами, починаючи з 2005 року. Європі знадобилося більше 15 років для повноцінного впровадження системи торгівлі викидами СО2, яка виконує в тому числі і функцію податку на викиди.

8. Збільшення ставок податку створить додаткове податкове навантаження на підприємства і зробить неконкурентоспроможною ряд індустрій.

Прес-служба ПАЕУ