Державний екологічний контроль: баланс інтересів держави, громадськості та бізнесу

Тривалий час екологічна спільнота, представлена як органами державної влади, так і громадськістю, зазначає про  необхідність реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, що обумовлена багатьма чинниками, починаючи від екологічного нігілізму суспільства та закінчуючи низькою інституційною спроможністю державних інститутів, на яких покладено функції нагляду та контролю за негативним впливом на довкілля та здоров’я населення.

Починаючи з 2017 року урядом України розроблено ряд нормативних актів щодо реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, це:

• Концепція реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 616,
• План заходів щодо реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2018  № 352.

В подальшому, представниками законодавчої ініціативи були розроблені проекти законів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення ефективності державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища)» та Закону України «Про Державну природоохоронну службу України», які були зняті з реєстрації та не розглядалися ВРУ.

Проте тема державного екологічного контролю залишається актуальною, і наразі зареєстровано два відповідних проєкти:

• Проєкт Закону про державний екологічний контроль № 3091 від 19.02.2020 та
• Проєкт Закону про державний екологічний контроль № 3091-1 від 05.03.2020.

В цілому ПАЕУ розділяє та підтримує необхідність реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, але вказані проєкти сприймає критично, оскільки озвучені раніше проблемні питання існуючої системи залишаються не лише не вирішені, а й поглиблюються. Зокрема, це:

1.  Невідповідність Конституції України та порушення принципу «належного урядування», відповідно до якого коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Вказані проєкти порушують конституційний принцип діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України  (ст. 8, 19 Основного закону).

Проєкти не передбачають вичерпного порядку, способу та підстав для здійснення посадовими особами контролюючого органу заходів державного екологічного контролю ( в. т.ч. перевірок, рейдів, патрулювання, реагування на виклики). Така ситуація створює як корупційні ризики, так і можливість оскаржити будь-які дії посадових осіб контролюючого органу з формальних підстав, що виключає застосування заходів державного екологічного контролю.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). запровадження внутрішніх процедур держави, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд.

Запропоновані проєкти не відповідають Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 616, на початковому етапі порушуючи принцип належного урядування.

2. Порушення принципу обґрунтованості та пропорційності у відносинах влада-бізнес.

Наразі інспекційний портал передбачає більше 30 центральних контролюючих органів та їх територіальних органів. Формування спеціального закону відносно кожного контролюючого органу порушує баланс правових засад організації державного контролю за господарською діяльністю в Україні в цілому, руйнує уніфіковане узгоджене правове поле державного контролю, формує непрозору систему  прийняття  рішень  щодо  виявлення та покарання порушників  природоохоронного законодавства.

Вже зараз в межах державного екологічного контроль законодавець передбачив різні процедури, порядок та підстави здійснення заходів контролю щодо:

• виробництва, імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з озоноруйнівними речовинами, фторованими парниковими газами, товарами та обладнанням, які їх містять або використовують,
• парникових газів.

Проєктом Закону України «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення» пропонується ще одна процедура державного екологічного контролю.

Система державного нагляду має бути максимально зрозуміла, здійснюватися за уніфікованою процедурою. Як показує досвід ( у т.ч. необхідність прийняття Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності») за умови  відсутності єдиної системи, формується хаос у державних інституціях, безпорадність і незахищеність в першу чергу інтересів держави та суспільства.

Прес-служба ПАЕУ