Громадська професійна резолюція. ECOFORUM -2020

Громадська професійна резолюція з охорони навколишнього середовища та екологічного розвитку бізнесу в Україні — підсумковий документ Всеукраїнського ECOFORUM -2020
«The European Green Deal: виклики для України. Кругова економіка», що відбувся 25 вересня у м. Переяслав Київської області.
Організатор —  Професійна асоціація екологів України.
У заході взяли участь представники законодавчих і виконавчих органів влади, бізнесу, експерти -екологи, науковці,  представники громадськості й ЗМІ.

Резолюція консолідує відгуки, пропозиції та коментарі суспільства про практичні питання реалізації державної екологічної політики на загальнодержавному і регіональному рівнях.
 

1. Щодо розробки та впровадження Європейського зеленого курсу в Україні

Упровадження Європейського зеленого курсу (ЄЗК) є однією з ключових подій ЄС по формуванню політичної відповіді на кліматичні та екологічні виклики.

Україна є однією з сторін реалізації цілей ЄЗК і вже  робить свій внесок у спільні зусилля щодо створення кліматично нейтрального європейського континенту, зокрема у рамках Паризької Угоди, Цілей сталого розвитку ООН 2030 та Угоди про асоціацію з ЄС.

Будь-які зміни слід розглядати як певний процес, що тягне за собою витрати фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових та інших ресурсів. Для отримання очікуваного результату вкрай важливим є фактор часу  –  своєчасність впровадження на секторальному і регіональному, місцевому рівнях. Це дозволить досягти належної ефективності адаптаційних перетворень лінійної моделі економіки в замкнуту.

Підхід циркулярної економіки не обмежений виключно тільки переробкою відходів в кінці (рециклингом). Навпаки, він постійно розширюється за рахунок пропонованих інновацій на всіх етапах життєвого циклу товарів і послуг у поєднанні з взаємодією між усіма стейкхолдерами.

Україна повинна пришвидшити процес апроксимації відповідно до графіку, встановленого Угодою про асоціацію з ЄС та звернути особливу увагу на ті сфери, в яких ще не досягнуто прогресу, зокрема, промислове забруднення, охорона атмосферного повітря, охорона природи. Особливу увагу необхідно звернути на необхідність якісного реформування системи державного природоохоронного нагляду та контролю.
 

Питання зміни клімату є надзвичайно важливим в контексті зеленого курсу, а також сталого розвитку і торгівлі. Учасники форуму вітають прийняття двох важливих Законів щодо моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів та щодо озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів, і закликають Верховну Раду України якнайшвидше розглянути питання законопроекту про систему торгівлі квотами на парникові гази.
 

Додатки ХХХ та ХХХІ Угоди про асоціацію Україна – ЄС потребують актуалізації та доповнення, зокрема з питань екологічної відповідальності, перевезення відходів, системи класифікації та управління  хімічними  речовинами, пластикових товарів, добробуту тварин.

Багатосторонні екологічні угоди є важливим інструментом імплементації екологічної складової торговельної політики. Існує низка викликів, які стоять в процесі імплементації міжнародних конвенцій у сфері довкілля. Тому існує необхідність підвищення рівня ефективності реалізації міжнародно-правових зобов’язань, визначити перелік пріоритетних конвенцій, які мають відношення до питань торгівлі та сталого розвитку, розпочати роботу з секретаріатами відповідних міжнародних угод.
 

Зважаючи на важливість сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічні товари, послуги й технології, питання приєднання Уряду України до переговорного процесу, який триває в рамках СОТ, щодо Угоди з екологічних товарів, має стати одним з пріоритетних в контексті торгівлі. Окрім того, органам влади необхідно посилити застосування інструментів, що стимулюють розвиток ринку екологічних товарів і послуг, що, серед іншого, включають державну підтримку, створення сприятливого інвестиційного клімату, сталі публічні закупівлі.
 

Згідно з Угодою про асоціацію державна допомога українським виробникам на забезпечення модернізації з метою переходу на нові європейські екологічні стандарти, може бути встановлена на рівні 40% прийнятних витрат. Учасники наголошують на необхідності впровадження інструментів та критеріїв допустимості надання такої допомоги.
 

Поняття «екологічні товари, послуги і технології» та критерії їх визначення повинні відповідати стандартам ЄС. Це вимагає не лише законодавчого визначення цих понять, але й прийняття відповідних стандартів, методичних роз’яснень, рекомендацій, впровадження державного моніторингу належного застосування встановлених вимог.
 

Окрім цього, в Україні спостерігається низький рівень обізнаності як споживачів, так і виробників  з міжнародними системами  екологічної сертифікації та програмами екомаркування (включаючи добровільні, недержавні), їх значенням, принципами і методами, зокрема щодо сертифікованої продукції різних категорій.  Нажаль, існують непоодинокі випадки недобросовісної конкуренції із застосуванням неперевірених маркувань чи тверджень про екологічні характеристики чи  переваги продукції (greenwashing), що в свою чергу впливає на довіру споживачів до екологічної продукції взагалі.
 

Задля належного розвитку ринку екологічних товарів та послуг потрібно звернути особливу увагу на:

— поглиблення взаємодії держави з організаціями що залучені до формування ринку екологічної продукції (органи стандартизації, сертифікації, об’єднання виробників  та інші);

— проведення просвітницької діяльності та підтримка громадських ініціатив в цьому напрямку;

— необхідність створення перевірених  і упорядкованих  довідників  екологічних товарів та послуг з посиланням на екологічні стандарти на їх значення;

— посилення державного нагляду по запобіганню недобросовісної конкуренції шляхом введення в оману споживача через надання неперевіреної (безпідставної) інформації про екологічні характеристики або переваги товарів чи послуги.
 

У 2017 році була ухвалена Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», яка визначила стратегічні орієнтири розвитку паливно-енергетичного комплексу України до 2035 року. Ця стратегія прогнозує зростання частки ВДЕ до 2025 року до 12% від загального енергопостачання, а до 2035 року - до рівня 25%. В цьому ж році була також ухвалена Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, яка була згодом направлена до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, проте, яка не встановлює жодних цілей для розвитку відновлюваної енергетики і, зокрема, вітроенергетики до 2050 року.

Відновлювані джерела енергії мають розвиватися якомога швидше, оскільки є одним із найдієвіших інструментів подолання кліматичних змін та “зеленого” переходу. Та розвиток будь-якої «зеленої» технології має бути збалансованим, відповідати технічним можливостям енергосистеми країни і світовим тенденціям.
 

Для прискорення процесу екотрансформації вважаємо доцільним вже в 2020 році:
 

1) Прийняти рамковий закон про відходи та прискорити роботу над підзаконними НПА.

2) Провести реформу системи екологічних фінансів.

3) Завершити розробку «Концепції зеленого» енергетичного переходу України до 2050 р.», робота над якою активно велась в кінці 2019 – на початку 2020 року і на її основі розробити оновлену енергетичну статегію до 2050 року.

4) Внести зміни до ПЗУ № 3091, зібрані в  Порівняльну таблицю пропозицій

з опрацювання проєкту Закону України «Про державний екологічний контроль»

(реєстраційний номер 3091 від 19.02.2020) — (додається).
 

2. Щодо можливості запровадження механізму СВА в ЄС

Нове кліматичне законодавство та «м’які» інструменти, які розробляє Європейська Комісія задля досягнення цілей кліматичної нейтральності до 2050р., матимуть безпосередній вплив на Україну, українську промисловість та економіку.

Серед ключових для промисловості України ініціатив в рамках пакету кліматичного законодавства ЄС є:

•          цільовий кліматичний план до 2050р., у якому закладається зниження викидів парникових газів на 50-55% у 2030р. (поточний цільовий показник – 40%);

•          Кліматичний пакт – «м’який» інструмент, який розробляється задля долучення широких верств населення, усього суспільства, включаючи промисловість, до зміни моделей ведення бізнесу, моделей поведінки тощо задля досягнення цілей кліматичної нейтральності;

•          механізм приведення цін на вуглець на кордонах ЄС (СВА), що має на меті

1) стимулювання інших країн прискорювати перехід до кліматичної нейтральності та

2) попередження перенесення промислового виробництва за межі ЄС або заміщення імпортом із більш високим, ніж у ЄС вмістом вуглецю (carbon leakage).

Окреслені ініціативи взаємопов’язані. Щодо СВА, Європейська Комісія вже в осені вийде із законодавчою пропозицією стосовно того, яким саме може бути цій механізм. З початку року тривають активні дискусії із залученням країн-членів ЄС, представників європейської промисловості, аналітичних центрів, міжнародних партнерів ЄС.
 

Наразі ЄК розглядаються три основних варіанти запровадження механізму СВА:

•          податок на вуглець на окремі групи продукції незалежно від походження, тобто на власне виробництво та на імпорт;

•          нове вуглецеве імпортне мито з тим, щоб компенсувати різницю у цінах на вуглець, які сплачує промисловість ЄС та цін імпорту;

•          розширення принципів системи торгівлі викидами ЄС на імпорт.
 

До секторів, на які може розповсюджуватися механізм СВА, на початку входили сталь, добрива, цемент, але наразі обговорення зосереджуються навколо цементу та електричної енергії.
 

Ціна на тону СО2 в рамках системи торгівлі викидами ЄС наразі коливається на рівні біля 20 євро. В Україні, система торгівлі викидами у тестовому режимі може запрацювати із 2025 р. Але ЄС може запровадити механізм СВА вже у 2021-2022 р.
 

Отже, можливість запровадження механізму СВА матиме прямий вплив на Україну та стислі часові рамки вимагатимуть швидких дій від української сторони, зокрема:

• започаткувати переговори із Європейською Комісією щодо впливу пропозиції ЄК стосовно кліматичного законодавства на Україну із окремим фокусом на СВА. До цих переговорів мають бути залучені усі зацікавлені сторони, щоб підготувати якомога більш змістовну аргументацію та показати, що вже робиться українською промисловістю та які можуть бути негативні наслідки від поширення цього механізму на Україну саме з точки зору досягнення цілей вуглецевої нейтральності;

• сформувати скоординовану позицію української сторони щодо СВА, яка може спиратися на наступні аргументи:
  • аналіз наслідків запровадження механізму СВА має ураховувати вплив на пов’язані сектори, тобто яким чином це буде впливати на спроможність країни перейти до вуглецевої нейтральності;
  • у разі запровадження механізму СВА мають бути скасовані інші заходи щодо захисту промисловості ЄС від carbon leakage, тобто ЄС має прибрати безкоштовні дозволи на викиди СО2 для таких секторів;
  • процедура має бути максимально прозорою для міжнародних зацікавлених сторін, та не має створювати додаткових адміністративних перешкод (верифікаційні візити, сертифікація тощо).

3. Щодо Ініціативи прозорості видобувних галузей

Оцінюючи необхідність використання корисних копалин у подальшому, які формувалися мільйонами років і фактично висмоктані за одне століття, важливо забезпечити цивілізоване, прозоре та обґрунтоване їх використання.

Одним із таких інструментів є ЕІТІ (Ініціатива прозорості видобувних галузей) -міжнародний стандарт, який передбачає розкриття інформації про стан справ у видобувному секторі держави. Сьогодні це потужний інструмент, який постійно удосконалюється. Зокрема, 23.09.2020 рішенням Уряду стандарт оновлено екологічною інформацією в частині сум сплаченого екологічного податку щодо окремої проектної діяльності та в розрізі  адміністративно-територіальної одиниці, на якій здійснюється така проектна діяльність.

Водночас, особливістю надрокористувача є те, що його діяльність поширюється на значну територію та обумовлюється постійними дослідженнями стану довкілля в ліцензійних межах. Тобто в межах ліцензій, надрокористувач постійно має актуальну екологічну інформацію про складові компонентів довкілля та їх динаміку. А відповідно, є потенціал, щоб зробити додатковий крок в частині розвитку стандарту в Україні, а саме:

• доповнити стандарт інформацією не лише про суми екологічного податку, а й передбачити звітування про обсяги природних ресурсів, які використовує галузь, вплив на компоненти довкілля.

За таких умов стандарту ЕІТІ забезпечує не лише прозорість, оцінку впливу видобувної діяльності на стан довкілля, але й прозорість та оцінку видобувної діяльності в контексті досягнення цілей Паризької угоди.

4. Щодо збереження біорізноманіття розроблення проєкту Національної зеленої Угоди

На сьогодні спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів, яке відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів. Надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність території є одним з головних чинників, які дестабілізують екологічну ситуацію в країні та роблять Україну дуже вразливою до змін клімату.

20 травня 2020 р. Єврокомісія прийняла нову Стратегію ЄС із біорізноманіття до 2030 року і восьму, програму дій на ЄС із біорізноманіття 2021-2030 роки. Основні завдання - збільшення мережі охоронюваних територій, виконання Плану відновлення природи ЄС (відновлення деградованих екосистем).
 

З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, відновлення деградованих екосистем України, які є основними інструментами адаптації до змін клімату, пропонуємо:

1. Звернутись до Комітету з екологічної політики та природокористування Верховної Ради України внести зміни до Додатку до Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року в частині:

1.1. визначення питомої ваги сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) у загальній території країни  - має зрости до 20 % території країни до 2025 року.

1.2. визначення зростання цільового показника лісистості країни до 20 % на період до 2025 року.

1.3. визначення зростання цільового показника – площі національної екологічної мережі, як основного інструменту відновлення чисельності видів природної флори та фауни, до 50 % території країни до 2025 року.

1.4. внесення 100% територій та об’єктів екомережі до Державного земельного кадастру разом з природоохоронними обмеженнями у використанні земель до 2025 року.

1.5. обсяги використання первинної сировини визначити на період до 2025 року – 70%, до 2030 року – 50 %.
 

2. Звернутись до Мінприроди з пропозицією:

2.1. підтримати ініціативу Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака (УкрНДІгірліс) створення на базі існуючого Наукового лісогідрологічного стаціонару “Хрипелів” сучасного Центру моніторингу гідрологічної ролі лісів Карпатського регіону.

2.2. за результатами проведення національної інвентаризації лісів запровадити  новий підхід до поділу лісів України за важливістю виконуваних функцій на такі групи:

Перша група – ліси, що виконують екологічні функції, передаються до сфери управління Мінприроди.

Друга група – ліси, що виконують соціальні функції, передаються до сфери управління ОТГ.

Третя група – ліси промислового вирощування деревини, передаються до сфери управління ДАЛРУ.

2.3. Розпочати розроблення проєкту Національної зеленої Угоди, як результату узгодження діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громади та бізнесу щодо здійснення спільних заходів з апроксимації Директив ЄС та виконання цілей сталого розвитку, відповідно європейським прагненням України.