Основне призначення Чорнобильської зони – виконання бар'єрної функції з утримання радіонуклідів в межах зони

Рішення про створення Зони спеціального промислового використання на території Чорнобильської зони відчуження прийнято Указами Президента України від 29.01.2021, від 23.03.2021.

Головною метою створення зони спеціального промислового використання є перехід від парадигми подолання наслідків аварії до комплексного плану використання можливостей території і, у тому числі, створення комплексу підприємств з переробки та утилізації усіх видів ядерних і неядерних відходів.

На території ЧЗВ розташовано радіаційно небезпечні об’єкти: об’єкт «Укриття», сховища радіоактивних відходів (далі – РАВ), більше 800 пунктів тимчасової локації РАВ та частково осушена водойма-охолоджувач ЧАЕС. 

Розбудова нової сучасної конкурентоспроможної економіки є передумовою для комплексного відновлення деградованих екосистем ЧЗВ, поступового повернення частини її територій в господарче користування, а також створення на довічно забруднених територіях зони спеціального промислового використання. 

Створення зони спеціального промислового використання повинно базуватися на використанні замкнутого циклу виробництва з отриманням продуктів з високою доданою вартістю та мінімальним залученням людських ресурсів. 

Для відновлення процесів господарювання на звільнених від радіонуклідів територіях, запровадження спеціальних економічних умов та створення зони спеціального промислового використання дозволить впровадити нові економічні механізми розвитку – державно-приватне партнерство, державна підтримка інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями та ін.

Виробнича орієнтація підприємств в зоні спеціального промислового використання повинна забезпечувати очищення територій 30 кілометрової зони від радіоактивних відходів будь якого типу, їх утилізацію та переробку з вилученням радіонуклідів для передачі на довготривале зберігання в сховищах.

Відновлення деградованих екосистем здійснюватиметься головним чином шляхом вилучення радіоактивно забрудненої горілої деревини та лісової підстилки а також сухостою, сприяння природньому поновленню корінних лісових екосистем та відновленням водності водно-болотних угідь за допомогою ремонту і реверсного використання існуючої меліоративної системи.

Запровадження будь яких напрямків розвитку ЧЗВ повинно безумовним чином підпорядковуватися імперативним вимогам щодо відновлення бар’єрних функції та її підтримці на максимально ефективному рівні.

Діяльність у зоні спеціального промислового використання має проводитись із дотриманням базових принципів:

• поводження із радіоактивними матеріалами не створює невиправданих проблем для нинішнього та прийдешніх поколінь.
• заборона вивезення вироблених в ЧЗВ будь якої сировини та продукції за її межі без дозволу та міжнародного сертифікату якості.

На сьогодні відбувається планування, проектування, створення зони спеціального промислового використання.

Наступним етапом буде розбудова інфраструктури, спорудження/будівництво промислових об’єктів.

Найбільш реалістичним серед пропонованих проектів щодо впровадження у створеній зоні спеціального промислового використання ми бачимо проект створення промислового кластера з виробленням зеленої імпортозаміщеної продукції, в першу чергу метанолу, «зеленого» перекису водню, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (натрієвих, фосфатних, азотних, калійних, та органічних компостів).

Це має стати першим кроком до перетворення зони спеціального промислового використання у вільну міжнародну економічну зону принципово нового типу.

Разом з тим, значна частина проектів не містять серйозного обґрунтування та є відверто прожектами, наприклад – створення на території ЧЗВ космопорту, розвиток сонячної та вітрової енергетики, захоронення побутових відходів зі Львова, розвиток транспортного коридору Е40 і т.п.

Слід нагадати про основне призначення Чорнобильської зони – виконання бар'єрної функції з утримання радіонуклідів в межах зони та радіаційного захисту населення України. 
І ця функція має бути пріоритетною над іншими видами діяльності! 

Нова катастрофа

► Частина радіонуклідів пройшла ґрунтовим профілем на глибину до 24-30 см та разом з водним розчином поглинута біомасою і акумулювалась за 35 років у деревині.

► В умовах зміни клімату штучні ліси масово гинуть через низьку стійкість до пожеж, шкідників, хвороб лісу 

► 1800 пожеж за 1993-2020 роки суттєво ослабили а місцями - знищили бар’єрну функцію лісів з утримання радіонуклідів у ЧЗВ.

► Під час пожежі в умовах дуже високих температур (700 – 900 градусів Цельсію) ґрунтові води випаровуються і «підтягують» за собою акумульовані в ґрунті радіонукліди.

► Накопичені в деревині радіонукліди під час пожеж з гарячим повітрям і димом піднялись у повітря, перенесені на значні відстані (максимально - до 1000 км) та повернулись на поверхню ґрунту у т.ч. – на відносно чистих ділянках та за межами ЧЗВ (Димер, Ірпінь, Петрівці, Лютіж, Київ….північна Африка й західний Казахстан). 

 
► У наслідок пожеж вивільненно депонованого деревиною Сs -137 у 2015 році – 130 ГБк, у 2020 році - 700 ГБк.

► Радіоактивний попіл, що утворився, включається до геохімічної міграції елементів у екосистемах, здійснюючи вторинне радіоактивне забруднення.  За результатами досліджень горіла лісова підсилка і попіл містять від 6 600 до 180 000 Бк/кг Sr-90, від 4 100 до 270 000 Cs-137. 

► Сформована НОВА карта забруднення, однак найгірше не це – у нас її навіть немає… 

► Розрахунковий обсяг забрудненої радіонуклідами деревини, що розкладається на радіоактивні відходи зараз і утвориться за період 5-10 років з початку невідкладних робіт, складає не менш ніж 25 млн м3. 

► Висока ймовірність нової пожежі що знищить половину ЧЗВ та загрожує Києву.

Ми зробили висновки з пожежі у Чорнобильській зоні 2020 року, коли радіоактивним попелом засипали Європу і зараз маємо бачення, як не допустити такої ситуації у майбутньому. 

Природна дезактивація відбувається вкрай повільно - 1 % на рік. Тотальне заповідання території не вирішує проблему пожежної безпеки лісів, накопичення обсягів горілої деревини, лісової підстилки та радіоактивно забрудненого попелу, яка щороку зростає у обсягах за рахунок нових лісових масивів, що засохли і згоріли, збільшує загрозу нових катастрофічних пожеж.

Ми не можемо собі дозволити чекати нової пожежі, спостерігаючи як коні Пржевальського бродять на 67 тисячах гектарів горільників по коліна у радіоактивному попелі! 

Необхідно провести вилучення сухостійної деревини, що дозволить унеможливити виникнення у ЧЗВ наймасштабнішої за усю історію України лісової пожежі на радіоактивно забруднених територіях, наслідки якої будуть непередбачувано катастрофічні.

Разом з тим, на звільнених територіях, по мірі їх очистки, будуть вирощені природні насадження, що мають високий рівень протипожежного природнього захисту, стійкі до змін клімату, які зможуть самостійно існувати та безкінечно довго виконувати бар’єрну функцію.

Для цього потрібно прийняти рішення.

Професійною асоціацією екологів України, за участі провідних українських науковців та експертів, у тісній співпраці з органами виконавчої влади, Національною комісією з радіаційного захисту України, Фірмою «ТММ» ТОВ, розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції комплексного відновлення і розвитку територій зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2021-2070 роки».

Прискорення дезактивації екосистем шляхом ліквідації наслідків пожеж на згарищах - вилучення горілої деревини, сухостою, захаращеності, сухостійної деревини та радіоактивної лісової підстилки з послідуючою передачею їх до зони спеціального промислового використання на утилізацію дозволить  за 10 років вміст радіонуклідів у ґрунті на площі 100 тис.га знизити мінімум на 30 %, а залишок - надійно зафіксувати у біомасі нових лісів.