Новини

ОВД: досвід імплементації в європейських країнах, «національні особливості» та чому наші міжнародні партнери змусять Україну привести все у відповідність до їхніх вимог?

13.05.2022

Прагнучи до стандартів європейського товариства ще у 2018 році, Україна жорсткіше підійшла до регулювання господарської діяльності, охопивши дозвільною процедурою не лише види планованої діяльності, передбачені Додатком І до Директиви 2011/92/ЄС, а й види діяльності, передбачені Додатком ІІ.

Крім того, додатково до переліку видів діяльності, для яких передбачена процедура ОВД, були додані види діяльності, які не передбачені ані Додатком І, ані Додатком ІІ.

В підсумку за кількістю справ у реєстрі ОВД ці «додаткові» види діяльності перевищують ті, що передбачені Директивою 2011/92/ЄС у декілька разів!

В Україні Висновок з ОВД - це не один дозвільний документ відносно однієї господарської діяльності. Це дозвіл відносно 115 видів діяльності, передбачених ч.2 і ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (Закон), у т.ч. щодо їх зміни, переоснащення, перепрофілювання, розширення і т.д.

Водночас, поряд з більш жорстким регулюванням є ті прогалини, через які наші міжнародні партнери рано чи пізно змусять Україну привести все у відповідність до їхніх вимог.

ПАЕУ безумовно визнає, що ОВД це процедура громадського суспільства, процедура безпечного існування всіх зацікавлених осіб, безпечного екологічного планування, раціональних рішень та стійкого розвитку.

Проте сьогодні Україна у стані війни. Зараз, в критичних умовах, порушеннях логістичних ланцюгів, підприємства змушені змінювати сировину та технології, виконувати термінові ремонти, реконструкції, переоснащення, тощо, що, в переважній більшості випадків, позначається на якісних і кількісних обсягах утворення відходів, викидів забруднюючих речовин, та формально є підставою для проходження ОВД.

Що не так з цим європейським інструментом в Україні і чому Закон про ОВД мав всі шанси стати позитивною білою плямою на фоні іншого екологічного законодавства, але, на жаль, по факту був перетворений у чергову схему з корупційними ризиками та засіб тиску на бізнес, що в часи війни став інструментом злочинних антиукраїнських дій?

В ПАЕУ провели дослідження самої процедури ОВД в довоєнний період, проаналізували міжнародний досвід та виявили ключові «підводні камені».

Довоєнний стан: витоки проблеми

В пояснювальній записці до проекту Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» сказано, що прийняття Закону «Про оцінку впливу на довкілля» є необхідною умовою повноцінної імплементації Оргуської конвенції та конвенції Еспо, а також виконання Угоди про асоціацію. Зокрема, планом імплементації Директиви 2011/92/ЄС, Директиви Європейського Парламенту та Ради «Про оцінку наслідків певних державних та приватних проектів для навколишнього природного середовища», що міститься у додатку XXX до Глави 6 «Навколишнє природне середовище» Угоди про асоціацію, передбачене прийняття Закону, що встановлює чіткі вимоги до процедури оцінки впливу, у тому числі у випадках транскордонного впливу, та внесення змін до чинного законодавства у червні 2015 року.

У нашому випадку критерії необхідності здійснення оцінки впливу на довкілля (ОВД) визначені в статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» є суттєво розширеними, порівняно з вимогами європейських конвенцій і директив. Зокрема у Директиві 2011/92/ЄС сформовано два переліки проектів, які можуть піддаватись процедурі оцінки впливу на довкілля і наведені у додатках 1 і 2 до Директиви. При цьому відповідно до частини 1 статті 4 Директиви перелік, що наведений у додатку 1 містить об’єкти, які в обов’язковому порядку проходять процедуру з оцінки впливу на довкілля. Відповідно до частини 2 статті 4 Директиви перелік проектів, що наведений у додатку 2 може проходити процедуру ОВД, але лише з врахуванням обставин, що зазначені у додатку 3 до Директиви.

Як один із наслідків надмірної зарегульованості, є сповільнення виходу з паливної кризи. У квітні агресор сконцентрував ракетні удари на нашій паливній інфраструктурі: нищив АЗС, кілька разів атакував основні нафтопереробні підприємства країни – Кременчуцький НПЗ ПАТ «Укртатнафтата НПЗ «Нафтохімік-Прикарпаття», НПЗ в Лисичанську.

При цьому, діючі промислові об’єкти не можуть оперативно відновити промислові потужності, оскільки кожне нове буріння, ремонт свердловин та обєктів їх влаштування в українських реаліях потребує оцінки впливу на довкілля.

Як наслідок – неможливість оперативного відновлення сировини, дефіцит бензину й дизпалива, впровадження лімітів на придбання пального на АЗС, повернення до талонної системи.

Проаналізуємо досвід імплементації законодавства про ОВД Європейських країн – Великобританії та Польщі на прикладі нафтогазової сфери

Для видобування нафти і газу у списку 1 Директиви 2011/92/ЄС п. 14 передбачено, що оцінці підлягає видобування нафти та природного газу в комерційних інтересах, якщо щоденний об’єм видобутої нафти перевищує 500 тон, а щоденний обсяг видобутого газу перевищує — 500 000 кубічних метрів.

У Орхуській конвенції з питань щодо доцільності дозволу на запропоновані види діяльності ця норма викладена у п. 12 додатку І.

Ця ж норма практично дослівно продубльована і у законодавстві Великобританії [2], а також Польщі: розпорядження ради міністрів 1397 від 9 листопада 2010 року п. 24 [3]. У додатку 1 до конвенції Еспо, вимоги щодо оцінки впливу на довкілля ставляться лише у випадку видобування на континентальному шельфі.

Щодо України, то тут теж сформовано два списки, що відображені у статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», проте вимога щодо проходження процедури ОВД, на відміну від вимог європейських директив та досвіду європейських країн, є обов’язковою для двох списків.

У Законі України «Про оцінку впливу на довкілля» вимога щодо ОВД під час видобування нафти і газу передбачена пунктом 3 частини 3 статті 3:

3) видобувну промисловість:

видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням.

І стосується практично будь-якої діяльності, яка пов’язана з видобуванням корисних копалин.

Так, наприклад, облаштування неглибокої газової свердловини, яке фактично передбачає будівництво невеликого промислового трубопроводу малого діаметру до пункту збору газу може бути трактоване, як таке, що підпадає під дію цієї статті, проте навряд чи вплив на довкілля такої діяльності буде суттєвим і реально потребуватиме екологічної оцінки. Або будівництво невеликої АЗС, вплив на довкілля якої є добре вивченим і будівництво такого об’єкту у місцях, віддалених від житлової забудови та екологічно чутливих територій, навряд чи потребує проходження процедури екологічної оцінки.

Чи не логічно обмежитися екологічними умовами, які надавав би уповноважений орган?

Це ж саме стосується і невеликих родовищ нафти і газу із малим видобутком та незначною кількістю об’єктів нафтогазової інфраструктури. Зокрема в Україні є родовища, експлуатація яких проводиться однією-двома свердловинами із незначними дебітами рідини та газу, при цьому підготовка продукції відбувається не на родовищі, а транспортується до більш крупних об’єктів.

У Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 у «Критеріях визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля» зазначено, що переоснащення, капітальний ремонт, реконструкція чи розширення, якщо господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти не потребує проведення ОВД.

Зазначена норма перекреслює благі наміри прийнятого Закону, оскільки при реконструкції, ремонті чи розширенні об’єкта, як правило, з’являться нові джерела викидів чи види відходів або відбувається зростання їх обсягів. Навіть якщо у відсотковому відношенні це будуть неспіврозмірні величини: наприклад встановлення нового заточного верстата на нафтопереробному заводі.

У відповідності до Європейських норм, ОВД повинні проходити лише великі родовища, виробничі об’єкти та інша планова діяльність, яка дійсно суттєво може впливати на довкілля або розташовані в екологічно вразливих місцях.

Крім цього, удосконалення та перегляд критеріїв встановлення видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля необхідне також з огляду на аргументи викладені у доповіді Світового Банку [4]:

Найзначнішим питанням щодо скринінгу в країнах Європи та Центральної Азії є відсутність, для всіх практичних призначень, якого б то не було процесу скринінгу в деяких країнах. Без скринінгу, всім проектам потрібне проведення екологічних оцінок. Беручи до уваги кількість проектів, це призводить до неефективності і розтрачених ресурсів, підриває строгість ОВНС для тих проектів, де є значні екологічні наслідки, і заохочує корупцію.

І це, на момент початку війни, уже підтверджувалося реєстром з ОВД України – спробуйте знайти в ньому об’єкти які дійсно суттєво впливають на довкілля – вони загублені у великій масі інших проектів.

Ще однією проблемою ОВД України є питання скоупінгу.

В Україні відсутні вимоги стосовно питань, які необхідно розглянути під час екологічної оцінки тої чи іншої діяльності.

Питання, які повинні бути розглянуті у звіті з ОВД можуть бути визначені органом влади на вимогу суб’єкта господарювання.

Проте часто органи влади відверто зловживають, завідомо надаючи у вимогах щодо обсягу досліджень, які необхідно навести у звіті процедури, які неможливі до виконання.

Наприклад, надати(навести) технічну документацію, інформацію про підтвердження оцінки відповідності обладнання нормативній документації, або інформацію про випробування та ступінь амортизації обладнання.

Вимога щодо надання вищезазначеної інформації є дивною, оскільки експлуатація наприклад нафтогазових родовищ здійснюється за допомогою сотень, а інколи і тисяч одиниць обладнання. Це будуть томи нікому не потрібної інформації, які міститимуть тисячі сторінок.

Експерти уповноваженого центрального та територіального органу не можуть бути фахівцями з оцінки технічного стану обладнання на відповідність технічній нормативній документації. Це не є функцією даних органів.

Одночасно, питання відповідності обладнання нормативній документації, у т.ч щодо випробування та ступеня амортизації обладнання вивчається уповноваженими органами Держпраці України при погодженні проектної документації на влаштування та експлуатацію об’єктів видобування.

Зазначити та нанести на топооснову об’єкти екомережі, природно-заповідного фонду, культурної спадщини.

Звідки розробник звіту повинен взяти таку інформацію і до того ж нанести ці об’єкти на топооснову?

Для того, щоб представити таку інформацію у звіті з ОВД її спочатку необхідно оприлюднити офіційними установами, які володіють такою інформацією.

На даний час Закон України «Про екологічну мережу» не реалізовано. Території екологічних мереж у відповідності до вимог «Порядку включення територій та об’єктів до переліків територій та об’єктів екологічної мережі» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1196 не визначені.

Яким чином і на підставі чого суб’єкт господарювання може виконувати таку вимогу, якщо держава її не реалізувала?

Наступна вимога: провести аналіз існуючих і прогнозованих негативних ендогенних і екзогенних процесів з урахуванням впливу планованої діяльності.

Невідомо, які в Україні офіційно затверджені методики існують для проведення такого прогнозування? Чим повинен керуватися розробник звіту під час виконання такого виду робіт?

Також не зрозуміло, як розробник може надати підтверджуючі відомості щодо прогнозованих величин викидів забруднюючих речовин (протоколи інструментально-лабораторних вимірювань).

Які можуть бути протоколи вимірювань на плановану діяльність?

Як має розробник здійснити дослідження щодо наявних шляхів міграції диких тварин з урахуванням місця провадження планованої діяльності.

Виходить, що звіт з ОВД можуть виконувати тільки науково-дослідні установи, які займаються дослідженням міграції тварин? І за якими офіційно розробленими і затвердженими методиками мають здійснюватися такі дослідження?

Необхідно зазначити, що дослідження будь-якого характеру у процесі ОВД проводитись не можуть, оскільки звіт з ОВД – це технічний документ, який не повинен передбачати проведення досліджень, а лише оцінку впливу на довкілля відповідно до розроблених методик.

Дослідницькою роботою цей звіт не може бути хоча б тому, що люди, які його розглядають не є вченими і розглядати наукові роботи не в їхній компетенції.

Відповідно до [5] процедура з ОВД включає 4 основні етапи:

Скринінг: визначає, чи буде проект мати негативний вплив на навколишнє середовище, і таким чином чи потрібна ОВНС;
Скоупінг: визначає ступінь впливу на навколишнє середовище - які впливи та проблеми слід розглянути в звіті з ОВД та складання технічного завдання;
Підготовка звіту: зібрані дані для виявлення впливу, оцінки альтернатив та пропозиції проекти пом'якшення впливу проекту;
Подання звіту та розгляд: Звіт подано до ініціатора проекту та відповідного державного органу для розгляду.

Слід зауважити, що два перші етапи з переліку в Україні відсутні взагалі.

На нашу думку, наші міжнародні партнери змусять Україну привести все у відповідність до їхніх вимог, тому що Скринінг і Скоупінг – це одні з найважливіших елементів без яких процедура ОВД неможлива.

Серед органів, уповноважених видавати висновки з ОВД, набула поширення та незрозуміла суб’єктам господарювання практика відмови у видачі висновку.

Така українська практика суперечить положенням Директиви, яка чітко врегульовує процедуру ОВД, та не передбачає можливості уповноваженого органу відмовити у видачі висновку з ОВД (ст. 1, п. 2 п. п. g Директиви). Відповідно до ст. 6 Закону уповноважений орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, визначає:

допустимість планованої діяльності чи
обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Якщо з оцінки впливу на довкілля з розглянутих виправданих альтернативних варіантів виявляється екологічно обґрунтованим варіант, відмінний від запропонованого суб’єктом господарювання, за письмовою згодою із суб’єктом господарювання у висновку з оцінки впливу на довкілля зазначається погоджений варіант здійснення планованої діяльності.

Більше того, у відповідності до ст. 10 Закону з метою здійснення своїх повноважень, визначених статтями 5, 9 та 14 цього Закону, уповноважений центральний орган та уповноважений територіальний орган можуть утворювати експертні комісії з оцінки впливу на довкілля, члени яких призначаються строком на три роки. Уповноважений центральний орган веде реєстр експертів, з числа яких можуть призначатися члени експертної комісії з оцінки впливу на довкілля.

Акцентуємо, що експертні послуги членів експертних комісій з оцінки впливу на довкілля, є платними та оплачуються суб’єктами господарювання у складі плати за проведення громадського обговорення в процесі оцінки впливу на довкілля.

ПАЕУ звертає увагу, що саме можливості обрання екологічно обґрунтованого варіанту планованої діяльності шляхом визнання її допустимою, або шляхом встановлення екологічних умов її провадження (у випадку недопустимості), а не відмова у видачі висновку, передбачені Директивою та були імплементовані Законом.

Саме участь громадськості в наданні рекомендацій, зауважень та участь уповноваженого органу у вивченні звіту, залучені експертів, які вже оплачені суб’єктами господарювання, встановленні екологічних умов забезпечує можливість обрання екологічно обґрунтованого варіанту планованої діяльності, а не відмову.

В іншому випадку мета і завдання оцінки впливу на довкілля, як процедури, яка стосується планованої діяльності, що може бути реалізована протягом п’яти років з моменту отримання висновку, враховує інтереси всіх зацікавлених осіб, - взагалі втрачає значення.

У таких відмовах зазначають, що відмова у видачі висновку з ОВД надається відповідно до Закону України «Про дозвільну систему…», проте звіт з ОВД відкорегований з урахуванням пропозицій/зауважень уповноваженого органу не розглядається оскільки цього не передбачає Закон про ОВД.

Тобто, суб’єкт господарювання повинен заново подати повідомлення та оголошення, надрукувати їх в газетах, оплатити громадські слухання, витратити свій час і суттєві кошти. Але ж логічно і юридично правильно якщо ми керуємось частиною 5 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему…» у випадку надання відмови, то і повторний розгляд документів повинен проводитись за тією ж статтею того ж Закону, а саме:

«У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом».

Апелюючи до цієї статті можна зробити посилання на норму, «якщо інше не встановлено законом», проте «інше» жодним законом України для процедури ОВД не встановлено.

У своїх відмовах на видачу висновків з ОВД з питань повторного розгляду доопрацьованих документів органи влади посилаються на частину восьму статті 9 та частину третю статті 13 Закону «Про ОВД».

Частина восьма статті 9 передбачає:

Висновок з оцінки впливу на довкілля втрачає силу через п’ять років у разі, якщо не було прийнято рішення про провадження планованої діяльності. Якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства, які вимагають зміни екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, оцінка впливу на довкілля здійснюється повторно.

Частина третя статті 13 Закону «Про ОВД»:

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, у разі звернення за новим рішенням про провадження планованої діяльності процедура оцінки впливу на довкілля здійснюється повторно, з урахуванням виявленої інформації, у порядку, визначеному статтями 1-10, 14 цього Закону.

Частина друга статті 13 Закону «Про ОВД», на яку посилається третя частина статті 13 Закону «Про ОВД»:

Якщо під час провадження господарської діяльності, щодо якої здійснювалася оцінка впливу на довкілля, виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров’я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню.

Виникає запитання: яка з цих норм і яким чином забороняє розгляд доопрацьованих документів відповідно до Закону «Про дозвільну систему…» на стадії обговорення звіту чи формування висновку з ОВД ? Відповідь очевидна – жодна.

Перелічені вище норми передбачають три цілком конкретні випадки, коли слід проводити нову процедуру з ОВД:

якщо до отримання рішення про провадження планованої діяльності внесено зміни до проектної документації чи зміни до законодавства;
у разі звернення за новим рішенням про провадження планованої діяльності;
якщо під час провадження господарської діяльності, щодо якої здійснювалася оцінка впливу на довкілля, виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров’я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню.

Всі три випадки жодним чином не стосуються розглядуваної ситуації.

Тобто відмова у повторному розгляді доопрацьованих документів і вимога щодо нової процедури з ОВД є абсолютно безпідставною та може бути розцінена як явне зловживання службовим становищем збоку посадових осіб.

В законі про ОВД передбачено, що «уповноважений орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля», а також: «в описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про врахування звіту з оцінки впливу на довкілля». Тобто Закон передбачає, що експерт, який робить висновок з ОВД має достатньо знань і досвіду щоб такий висновок зробити, при цьому він тільки враховує та бере до уваги власне звіт. Якщо ж уповноважена особа не може зробити висновок то скоріш за все вона не відповідає займаній посаді.

У виняткових випадках, якщо в якісь частині інформація наведена у звіті та власні знання не дозволяють експерту зробити об’єктивну оцінку, тоді він все одно видає висновок з ОВД, в якому в екологічних умовах зазначає, на який саме компонент довкілля необхідно виконати додатково ОВД і в які (бажано розумні) терміни це слід зробити.

При цьому важливо не прописувати відверто абсурдні речі, які є практично нереальні до виконання. Якщо взяти до уваги досвід зарубіжних країн, то у звітах з ОВД, наприклад Польщі бурова установка розглядається тимчасовий, короткостроковий виробничий об’єкт, який не завдає суттєвої шкоди довкіллю. В Україні ж «експерти» уповноважених державних органів на офіційних семінарах та навчаннях пояснюють слухачам, що розрахунок викидів від лісовоза при виконанні ОВД суцільних рубок лісу є надзвичайно важливим або ж розрахунок водоспоживання/водовідведення для одного працівника, який періодично перебуває на об’єкті також конче необхідний у звіті з ОВД. У звітах з ОВД країн ЄС Ви не знайдете розрахунку викидів від зварювання чи фарбування (якщо це не основна діяльність підприємства), чим наповнені звіти в Україні – всі добре розуміють, що це тимчасовий, короткостроковий і цілком відновлюваний вплив.

«Закон про ОВД» дає значні повноваження експерту, а саме: «Якщо з оцінки впливу на довкілля з розглянутих виправданих альтернативних варіантів виявляється екологічно обґрунтованим варіант, відмінний від запропонованого суб’єктом господарювання, за письмовою згодою із суб’єктом господарювання у висновку з оцінки впливу на довкілля зазначається погоджений варіант здійснення планованої діяльності». Ця норма розрахована на експерта-фахівця у своїй галузі, який може зробити об’єктивну оцінку та надати обґрунтовані пропозиції.

Проте в Україні один і той самий експерт надає висновки і з питань нафтогазової галузі, і з питань сільського господарства, металургії, вітроенергетики, цементного виробництва, розробки кар’єрів тощо. Об’єктивність і фаховість таких висновків – питання риторичне.

Це підтверджується також тим, що за період дії Закону про ОВД нами не зафіксовано жодного випадку надання пропозицій екологічно обґрунтованого варіанту так званими «експертами».

Кілька прикладів звітів з розробки нафтогазових родовищ, на які у реєстрі наявні позитивні висновки з ОВД.

Звіт з ОВД передбачає опис виправданих альтернатив, в деяких з них описується дві альтернативи:

експлуатація свердловин фонтанним способом;
експлуатація свердловин механізованим способом.

Спосіб експлуатації свердловин залежить від геологічних умов і якщо пластові тиски не дозволяють проводити експлуатацію їх фонтанним способом то суб’єкт господарювання жодним чином не може на це вплинути. Не можна назвати виправданими альтернативи, реалізація яких завідомо неможлива.

Виправдані альтернативи у випадку розробки родовища – це кількість свердловин, необхідність їх переведення на інші горизонти, глибини, терміни експлуатації родовища і т.д.

У окремих звітах розглянувши карти розсіювання та розрахунки можна встановити, що вони просто не відповідають дійсності. Зокрема розраховані викиди забруднюючих речовин у тексті звіту становлять одні величини, а в програму ЕОЛ для розрахунку вводяться занижені показники у декілька разів.

Є випадки, коли з отриманої карти розсіювання видно, що на межі СЗЗ концентрація нібито 0,56 ГДК проте в умовних позначеннях до карти видно, що за межами СЗЗ може знаходитись ізолінія, яка із незрозумілих причин не вмістилась на карту перевищує ГДК і становить 1,01 ГДК.

Часто для розрахунку виставляється перший клас небезпеки який відповідає СЗЗ - 1000 м, а реально СЗЗ повинна бути – 500 м, що відповідає другому класу. І на відстані 500 м значення концентрацій речовин будуть відрізнятись.

Крім того на карті розсіювання в окремих точках зазначаються концентрації забруднюючих речовин – 0,01ГДК – 0,33ГДК, але у завданні на розрахунок введено значення фону 0,4 ГДК для усіх речовин, а також закладено врахування фонових концентрацій під час розрахунку, тому на карті значень менше 0,4 ГДК бути не повинно.

Для розрахунків розсіювання вноситься діаметр джерела та витрата газоповітряної суміші, виходячи з яких швидкість виходу суміші становить – близько 2 500 000 м/с – швидкість, яка перевищує реально досягнуту на планеті Земля у тисячі разів.

З незрозумілих причин не приводяться результати розрахунків розсіювання окремих забруднюючих речовин, хоча доцільність їх розрахунку чітко відображено в таблицях. Наявні навіть приклади, коли розрахований критерій доцільності становить 3900000 – 240000000000 і перевищує норматив 0,1 у 39000000-2400000000000 разів, проте в звіті зазначено, що у розрахунку розсіювання немає доцільності.

Є випадки, коли запроектована продуктивність обладнання не відповідає розрахункам обсягів викидів, що автоматично може занижувати обсяги викидів у 8 разів.

Слід звернути увагу, що звіт з ОВД передбачає будівництво газопроводів довжиною 10000 м, але це часто не відповідає лінійним розмірам родовища.

Державні органи видають позитивні висновки з ОВД, незважаючи на те, що у Звіті встановлено перевищення допустимої норми ризиків або межа СЗЗ промислових об’єктів перекривається із житловою забудовою.

Зафіксовано навіть випадок, коли у висновку з ОВД «експертами» вказується, що за даними результатів розрахунку розсіювання забруднюючих речовин, що викидаються стаціонарними джерелами, максимальні приземні концентрації на межі житлової забудови та на межі СЗЗ з урахуванням фонового забруднення не перевищуватимуть ГДК – проте у звіті та у додаткових матеріалах до звіту розрахунок розсіювання забруднюючих речовин, що викидаються стаціонарними джерелами відсутній взагалі.

Виходить, що це можуть бути недостовірні відомості внесені в звіт з ОВД.

Тепер наведемо трохи статистики по звітах

Об’єм вибуреної породи для свердловин з різними проектними глибинами, 2000м, 5000м, 5500м, 5800м чи навіть 6300 для всіх однаковий і становить 726 м3.

Тривалість буріння свердловин з різною проектною глибиною: 3500м, 4800м, 5500м, 5800м, 5900 м, 6700м, є однаковою для всіх свердловин і становить 432,4 доби.

Дивно чи не так?

На всі перелічені випадки у реєстрі наявні позитивні висновки з ОВД.

При цьому за іншими справами органами влади відмовлено у видачі висновків з набагато менш значними зауваженнями, а часто навіть з формальних причин або причин, які взагалі не відповідають дійсності.

Наведемо приклад:

За однією із справ в реєстрі ОВД (назвемо її умовно справа 1) задекларована планована діяльність «Планується відновлення шести старих ліквідованих свердловин з додатковим відведенням земельних ділянок». Роботи при відновленні і поточному ремонті свердловин з розбурювання цементних мостів та при роботах з інтенсифікації дебіту вуглеводнів виконуються за допомогою агрегату АОРС-60, зібраного на шасі автомобіля КрАЗ-260. Проєктом розробки планується відновлення шести старих свердловин (по дві свердловини в рік).

У той же час за іншою справою (справа 2) заявлена аналогічна діяльність, зокрема вказано, що створення системи підтримки пластового тиску передбачатиме відновлення роботи двох ліквідованих свердловин. Проте територіальний орган надає відмову у видачі висновку з ОВД, в тому числі з наступних мотивів: «у підрозділі 1.4 Звіту відсутня інформація про викиди в атмосферне повітря при відновленні свердловин. Також у розділі немає інформації про результати розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі.»

Те, що у звіті з ОВД за справою 1 також «немає інформації про результати розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі» абсолютно не заважає уповноваженому органу видати висновок з ОВД. Таким чином, в діях чиновників вбачається явна корупційна складова та застосування подвійних стандартів, зокрема грубо порушено частину першу статті 3 Закону України «про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а саме: «Основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру.

Також, аналізуючи вже оприлюднені в Єдиному реєстрі висновки з оцінки впливу на довкілля, викликає подив те, як уповноважений центральний орган і уповноважені територіальні органи видаючи висновки і формуючи відповідні умови висновків перебирають не себе не властиві і не передбачені законодавством функції інших державних органів виконавчої влади, а саме: Державної фіскальної служби України, Державної служби геології та надр України, Державної служби України з питань праці, Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Ще одна дуже важлива проблема: значна частина експертів-чиновників діють за принципом: «Якщо я видам висновок, до мене будуть претензії збоку контролюючих органів», проте повинно бути навпаки «Якщо я не видам висновок, до мене будуть претензії збоку контролюючих органів».

Такий підхід повинен бути сформований і під час видачі інших документів дозвільного характеру (дозволу на спеціальне водокористування, викиди, переміщення родючого шару грунту, тощо).

Це безумовно сприятиме розвитку бізнесу та покращить інвестиційну привабливість країни.

Чиновник повинен сприяти економічному розвитку, а не стримувати його.

Воєнний стан: критична необхідність невідкладних змін

Сьогодні Україна у стані війни. Зараз, в критичних умовах, порушеннях логістичних ланцюгів, підприємства змушені змінювати сировину, що позначається на якісних і кількісних обсягах утворення відходів, викидів забруднюючих речовин, та формально є підставою для проходження ОВД.

При цьому, види планованої діяльності, вказані у Законі є бюджетоутворюючими, здійснюються суб’єктами великого підприємництва. Господарська діяльність сьогодні це не лише економіка, податки чи бюджет різних рівнів, це також робочі місця. І сьогодні це ресурс для гуманітарної допомоги як ЗСУ, так і громадянам, які вимушені покинути домівку. Сьогодні робота бізнесу це відповідь у т.ч. для наших громадян, які вимушені були тікати від війни в країни ЄС, повертатися чи пускати коріння на чужині.

Інвестиції в бізнес сьогодні – це безмежна віра в країну.

Проходження процедури затягнуто в часі. Не дивлячись на терміни, вказані в Законі, фактично процедура триває 4-6 місяців. В умовах війни, такі очікування є неприпустимими.

Наріжним каменем процедури ОВД є гласність. В умовах війни з метою безпеки закритий доступ громадськості до Єдиного реєстру з ОВД. Відповідно до вимог Закону всі етапи процедури охоплені інформуванням громадськості як через реєстр, так і через друковані ЗМІ. Без доступу до реєстру елемент гласності не дотримано, що є підставою для скасування висновку з ОВД.

Тобто всі, висновки видані після закриття реєстру та розпочаті справи не відповідають меті Директиви 2011/92/ЄС і можуть бути скасовані у майбутньому з формальних причин.

Інвестиції у воєнну та поствоєнну відбудову в такому форматі практично неможливі!

Як неможливе і фактичне здійснення оцінки впливу, адже:

доступ до реєстрів, публічної кадастрової карти заблоковано (для підготовки звіту використовується близько 60 реєстрів публічних даних);
на даний час заборонено перебування в лісових масивах (за Методичними рекомендаціями Міндовкілля територія дослідження повинна охоплювати радіус 2 км від місця планованої діяльності, в які практично завжди потрапляють ліісопосадки та ліси), що унеможливлює здійснення дослідження біорізноманіття;
будь-яке переміщення з метою проведення натурних досліджень (відбір проб ґрунту, вод, атмосферного повітря) за межами населеного пункту повинно здійснюватися за погодженням з Військовими адміністраціями (в більшості випадків такі погодження не надаються).

За вказаних умов підготувати звіт суб’єкт господарювання не має можливості.

Уряд, органи законодавчої гілки влади та дерегуляції, зацікавлені суб’єкти взаємодії шукають прийнятні для воєнного часу рішення в частині здійснення процедури ОВД.

Підсумовуючи вищенаведене пропонуємо:

1) Пропонуємо Уряду спрощення процедури ОВД:

на час війни можливість здійснення видів діяльності, охоплених Додатками І та ІІ Директиви 2011/92/ЄС за декларативним принципом з обов’язковим проходженням ОВД у поствоєнний період.

2) На післявоєнний період

переглянути та привести у відповідність до Європейських критерії, згідно яких визначається необхідність проходження процедури ОВД. Залучити профільних фахівців відповідних галузей;
розробити систему скоупінгу (визначення обсягу досліджень);
розпочати роботу з розроблення методик прогнозування впливу на довкілля, які відсутні (наприклад з розрахунку обсягів утворення відходів);
привести у відповідність до Закону постанову КМУ №1026, внести зміни якими скасувати можливість відмови у видачі висновку з ОВД та усунути невизначеності щодо обсягів збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти під час переоснащення, капітального ремонту, реконструкції чи розширення;
у постанові 1026 додати, що викопіювання з генерального плану, зонінгу або детального плану території подаються у випадку їх наявності та поширення на територію планованої діяльності. Оскільки вищезазначені документи поширюються на межі населеного пункту, а промислові об’єкти переважно розташовані переважно поза ними;
встановити відповідальність за невидачу висновку з ОВД, з порушенням вимог нормативних актів;
провести аналіз змісту виданих висновків з ОВД прибрати з висновків абсолютно нічим необґрунтовані екологічні умови.

Прес-служба ПАЕУ

Новини

Читайте також:

Розсилка новин

Пошукова форма

Новини

Читайте також:

Розсилка новин