ПРОГРАМА ДІЙ від ПАЕУ щодо промислових відходів

СПЕЦПРОЄКТ-2020

«Відходи промисловості та АПК: проблемні питання та рух до кругової економіки»

Старт проєкту – червень 2020

Мета: Робота над Проєктом ЗУ «Про відходи промисловості», популяризація принципів кругової економіки та кращих міжнародних кейсів, напрацювання конкретних пропозицій для ЦОВВів

Опис проблеми та вектори:

Територія України складає понад 60 млн гектарів. На більш ніж 165 тисячах гектарів або на 1650 км² розміщені або тимчасово складовані відходи промисловості — це відходи від видобутку вугілля, інших корисних копалин, теплоенергетики, хімічної промисловості тощо.

Так, щоб зрозуміти масштаби цього, площа зони відчуження Чорнобильської АЕС складає 2 600 км², міста Київ — близько 848 км².

На території 1650 км² країни вже перебуває понад 37 млрд тонн відходів промисловості I-IV класу небезпеки, обсяги яких  продовжують збільшуватися.

Основні обсяги промислових відходів утворюються в таких галузях:

• гірнича та гірничо-хімічна промисловість;
• нафтогазовидобувна галузь;
• чорна та кольорова металургія;
• машинобудівна та металообробна промисловість;
• лісова та деревообробна промисловість;
• енергетика;
• хімічна, нафтохімічна та суміжні галузі промисловості;
• харчова промисловість;
• легка промисловість;
• АПК

   Більшу половину утворених промислових відходів, у тому числі — відходів видобутку, після попереднього відсортовування або поділу на фракції можна було б знову переробити як мінеральну сировину!!!

Вектор 1. Щодо чіткого визначення понять у законодавстві

У законодавстві країн Європейського Союзу прийнятий поділ відходів за властивостями —  на «небезпечні» (токсичні, вибухонебезпечні, їдкі, легкозаймисті тощо) та «безпечні» або інертні відходи. В Україні через відсутність обов’язкових норм щодо первинного сортування відходів на полігони та сміттєзвалища потрапляє як значна частина відходів, які мають як високу ресурсоцінну компоненту, так і шкідливі речовини,  що значно збільшує навантаження на об’єкти видалення (розміщення) відходів.

Чинним законодавством України не визначені, як окремі види відходу, такі поняття як:  «промислові відходи», «відходи виробництва»  тощо, і це ускладнює їх розуміння, чітке розмежування та призводить до розбіжностей у правильному застосуванні та дотриманні норм природоохоронного законодавства щодо промислових відходів у цілому. Це призводить до того, що цикл життя ресурсоцінних промислових відходів без послідуючого оброблення та використання як природного ресурсу,  закінчується шляхом остаточного розміщення на полігонах ТПВ (полігонах токсичних відходів) або зберігання в хвостосховищах, на території підприємства тощо.

На думку експертів ПАЕУ  «промислові відходи» — це речовини, матеріали, предмети, які утворились у результаті хімічних, термічних, механічних та інших перетворень матеріалів природного і антропогенного походження, виробництва продукції (товарів),  та не мають подальшого використання в технологічних процесах суб’єкта господарювання, внаслідок діяльності якого вони утворились, не передаються як товар або сировина іншим особам і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Це поняття буде включати поняття «Відходи виробництва».

Слід також зазначити деякі поняття, які визначені Кодексом України про надра, а саме:

• відходи видобутку — невикористані продукти видобутку, що виділяються з маси видобутої корисної копалини в процесах розробки родовищ;
• відходи збагачення — відходи, які утворюються у процесі первинної обробки мінеральної сировини;
• відходи переробки — відходи збагачувального і металургійного виробництва (відвали хвостів збагачувальних фабрик, металургійних шлаків, промивних установок на розсипних родовищах), стічні води збагачувального і металургійного виробництва, що містять корисні компоненти.

Також необхідно визначити такі поняття, як:

• відходи, що не є небезпечними;
• інертні відходи.

Формулюючи поняття «промислові відходи», необхідно відокремити відходи промисловості та відходи видобутку, збагачення, переробки від загального поняття «відходи» з урахуванням специфіки їх утворення.

Така специфіка вимагає продовження циклу життя відходів як природного ресурсу, для чого необхідне формулювання та впровадження понять:

• «біржа промислових відходів»  — це особливим чином організований ринок промислових відходів (шламів) гірничодобувної промисловості, інших відходів виробництва, а також і виробників цих відходів, виробників (наукових установ) в прикордонних областях цього питання;
• «дилер» — повинен займатися скуповуванням для подальшого продажу відходів, включаючи дилерів, які фізично не володіють відходами;
• «брокер» — повинен займатися ліквідацією або утилізацією відходів від імені інших осіб, включаючи брокерів, які фізично не володіють відходами.

Введення в норми законодавства України цих понять полегшило б відмежування їх від інших видів відходів, та забезпечило ефективнішу реалізацію норм законодавства у цієї сфері, в тому числі як поводження з вторинним ресурсом та природним ресурсом (техногенне родовище, біржа відходів).

Таким чином необхідно на законодавчому рівні надати подальший алгоритм поводження з величезними накопиченнями промислових відходів твердих, рідких та газоподібних відходів виробництва, які отримані в результаті хімічних, термічних, механічних та інших перетворень матеріалів природного і антропогенного походження.  

Законодавством Україні передбачені близькі за значенням поняття «побутові відходи» та «небезпечні відходи».

Небезпечні відходи діляться на чотири класи небезпеки:

I  — надзвичайно небезпечні,

II — високо небезпечні,

III — помірно небезпечні

IV — малонебезпечні.

Законодавством України не визначені поняття «відходи, що не є небезпечними» та «інертні відходи», хоча і вживаються широким загалом та в деяких нормативних актах в розумінні, близькому до європейського.

Також в українському законодавстві у сфері поводження з відходами використовується поняття «вторинна сировина». Європейське законодавство такого поняття не передбачає.

Речовини або предмети є відходами або продукцією і залежно від цього підпадають під законодавство, що регулює сферу відходів або сферу виробництва.

З 1 січня 2018 року в Україні вже передбачений обов’язок створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів, а саме статтею 32 Закону України «Про відходи» встановлюється заборона на захоронення на полігонах не перероблених (необроблених) побутових відходів. Стосовно промислових відходів роздільного збору чомусь не передбачено.

Облаштування полігонів щодо розміщення відходів в Україні визначено наступними державно-будівельними нормами:

А. ПОЛІГОНИ ЗІ ЗНЕШКОДЖЕННЯ ТА ЗАХОРОНЕННЯ ТОКСИЧНИХ ВІДХОДІВ Основні положення проектування ДБН В.2.4-4:2010

Б. ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ДБН В.2.4-2-2005

Більшість полігонів та звалищ приймають промислові відходи, серед яких є також токсичні та небезпечні відходи різних типів. Така практика призводить до дуже серйозного негативного впливу на навколишнє середовище та здоров’я.

Вектор 2. Стосовно захоронення промислових відходів

Директива Ради 1999/31/ЄС про захоронення відходів встановлює визначення типів відходів, що можуть бути захоронені на полігоні, процедури отримання дозволу на захоронення відходів, зміст документів на отримання дозволу, умови надання дозволу, процедури прийняття відходів на полігони для захоронення.

Директива також встановлює класифікацію полігонів, розроблення та ухвалення національної стратегії для зменшення відходів, що біологічно розкладаються, створення системи ціноутворення з метою урахування всіх витрат у розмірах плати за захоронення відходів, розроблення процедур моніторингу та контролю офіційно створених полігонів, розроблення 208 процедури закриття полігонів, здійснення технічної оцінки полігонів та розроблення планів приведення їх у відповідність до вимог Директиви тощо.

Директива 1999/31/ЄС подає класифікацію відходів з метою захоронення:

• “побутові відходи” — означають відходи домашнього господарства, а також інші відходи, що за своїми властивостями чи складом подібні до відходів домашнього господарства;
• “небезпечні відходи” — означають будь-які відходи, що охоплюються статтею 1 (4) Директиви Ради 91/689/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про небезпечні відходи;
• “відходи, що не є небезпечними” — означають відходи, котрі не охоплюються параграфом “небезпечні відходи”;
• “інертні відходи” — означають відходи, що не зазнають ніяких значних фізичних, хімічних чи біологічних перетворень. Інертні відходи не розкладаються, не горять і не вступають у інші фізичні чи хімічні реакції, вони біологічно не розкладаються та не впливають негативно на інші речовини, з якими контактують у спосіб, що може призвести до забруднення навколишнього середовища або загрози здоров’ю людей. Загальна здатність до вимивання та вміст забруднювачів у відходах і екотоксичність фільтрату повинні бути незначними, та, зокрема, не загрожувати якості поверхневих та/чи ґрунтових вод.

Зарахування відходів до того чи іншого класу регулюють, складаючи їхні переліки.

Додаток І Директиви Ради 1999/31/ЄС стосується загальних вимог для всіх класів полігонів захоронення відходів. Зокрема, цей додаток встановлює контроль газоутворення. Процес нагромадження і міграції звалищного газу має бути керованим. Звалищний газ має бути зібраний з усіх полігонів, які отримують відходи, що біологічно розкладаються, і оброблений та використаний. Якщо зібраний газ не може використовуватися для виробництва енергії, його необхідно спалювати. Збирання, оброблення і використання газу здійснюють способом, який мінімізує шкоду і погіршення навколишнього середовища та ризик для здоров’я людей.

Вектор 3. Стосовно ДК 005-96

Державний класифікатор відходів (далі — ДК 005-96), який є документом інформаційного забезпечення та управління відходами, не визначає клас небезпеки відходу, він лише передбачає класифікацію відходів на основі системи обліку із дотриманням гармонізації з міжнародними нормативними документами, стандартами у сфері екології, ресурсозбереження та повторного використання сировини. Він поділяє відходи на дві основні групи: відходи виробництва (промислові відходи) та відходи споживання (відходи вжитку). Однак положення ДК 005-96 мають суттєві недоліки, що потребують його оновлення.

В Україні немає єдиного нормативно-правового акта, в якому б наводився список відходів та визначався ступінь їх небезпеки  (шкідливості).

Згідно з чинним ДК 005-96 можна лише провести кодифікацію відходів, тобто виходячи з джерела походження відходу присвоїти йому відповідний код, але неможливо визначити а ні рівень його шкідливого (небезпечного) впливу на навколишнє середовище та здоров’я людини, а ні визначити належність до категорії безпечних або небезпечних. Також, в ДК 005-96 відходи не поділяються на промислові та побутові, включаючи останні як окремі елементи у перші.

Необхідно внести зміни в чинний або розробити новий Державний Класифікатор, в якому  передбачити крім зазначених пропозицій, також і загальну класифікацію за походженням: побутові, промислові, сільськогосподарські відходи тощо, з визначенням їх хімічного складу та властивостей.

Основним завданням нового Класифікатора повинна бути організація обліку всіх видів відходів, інформаційне забезпечення державних органів влади про ринок відходів, з метою залучення їх у господарський сировинний обіг. У цій сфері можуть досить ефективно розвиватися нові сервіси, такі, як біржа відходів, створення відповідних фондів в адміністративних округах.

Для прикладу, за одну добу роботи ТЕС спалюється до 10 тис. тонн вугілля, після чого залишається 1 тис. тонн шлаку і золи.

У шламосховищах Криворізьких ГЗК, що переробляють залізисті кварцити, вже накопичено 500 млн тонн відходів збагачення, які щорічно поповнюються на десятки мільйонів тонн. Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат, одержуючи залізорудний концентрат, іншу породу відправляє у відвали, а в ній містяться рідкісні метали, зокрема золото. За деякими експертними оцінками золота у відвали цього комбінату щорічно надходить близько 10 тонн, а за весь час накопичилося не менше 250 тонн.

На думку експертів ПАЕУ, для організації дієвого ринку управління промисловими відходами, насамперед, необхідно:

• відокремити їх від загального поняття «відходи»;
• налагодити систему обліку,  для чого, шляхом проведення обласними державними адміністраціями інвентаризації накопичених промислових відходів у регіонах, встановити їх власність: державна, приватна або безхазяйна;
• скласти впорядковану базу промислових відходів з визначенням їх хімічного складу, токсичності та шкідливості тощо,  як на регіональному (тобто на рівні кожної області), так і на загальнодержавному рівнях;
• Окремо визначити техногенні об’єкти діяльність яких може спровокувати виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру; об’єкти дослідити, вивчити, оцінити та згідно з вимогами Кодексу України про надра включити до Державного фонду родовищ корисних копалин як техногенні родовища.

Відповідно до Кодексу України про надра:

Стаття 5. Державний фонд надр та державний фонд родовищ корисних копалин

Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин та резерв цього фонду формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Стаття 40. Передача розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння

Розвідані родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 42. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1995 року № 75 затверджений Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних  копалин.

Підприємства державної та приватної власності часто ігнорують вимогу щодо запобігання і зведення до мінімуму негативних екологічних наслідків і не впроваджують розділення промислових відходів, внаслідок чого вони змішуються зі стічними водами і твердими відходами, забруднюють повітря, землі та ґрунтові води, чим завдають значної шкоди навколишньому середовищу.

Ефективне розділення промислових відходів є ключем для подальшого їх використання як вторинного ресурсу або проведення їх послідуючої утилізації/переробки,  видалення шляхом застосування відповідних технологій. Часто такі можливості втрачаються, оскільки промислові відходи змішуються з іншими типами відходів. Також одним з основних завдань у питанні поводження з відходами є вирішення проблеми відходів, які не належать до «ресурсоцінних».

Право у сфері управління відходами (та їх окремими потоками) представлено в ЄС більше ніж десятьма директивами. Вирішення питань управління промисловими відходами безпосередньо залежить від врахування рекомендації трьох директив, які підлягають імплементації згідно з підписаною Україною Угоди про асоціацію з ЄС:

• Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів яка базується на ключових орієнтирах таких як попередження і зменшення негативних наслідків захоронення відходів для навколишнього середовища і здоров'я людини.
• Директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості змістом якої є максимально можливе попередження та мінімізація будь-якого негативного впливу на довкілля та ризиків для здоров'я людини, що можуть виникати в результаті управління відходами видобувної промисловості.
• Директива 2008/98/ЄС що впроваджує способи захисту навколишнього середовища і здоров'я людини шляхом попередження негативного впливу виробництва та поводження з відходами, а також завдяки зменшенню загальних наслідків використання ресурсів і підвищення ефективності їхнього використання.

У зв’язку з призупиненням дії постанови Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 р. № 29, якою затверджено «Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна. 2.7. Ґрунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона ґрунту. «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення» (ДСанПіН 2.2.7.029—99), на цей час визначення класу небезпеки утвореного відходу неможливо, тому з урахуванням вимог  Директиви 2008/98/ЄС Проектом нового ЗУ «Про відходи» слід передбачити інший механізм визначення небезпечності відходів.

З урахуванням рекомендації Директив ЄС та їх імплементації у законодавство України на рівні нормативно-правового регулювання необхідно зробити перехід від традиційного надання переваги командно-контрольному підходу оцінювання екологічної ситуації на виробничих підприємствах до системи економіко-екологічних інструментів та добровільних угод поступового виконання екологічних та санітарних  вимог тощо.

З огляду на зазначене, як висновок варто зазначити, що питання управління промисловими та агровідходами в Україні не в повному обсязі врегульовані на законодавчому рівні, існують такі недоліки:

• невизначеність пріоритетних цілей та недостатній рівень інтеграції питань охорони навколишнього природного середовища у галузеві стратегії використання природних ресурсів України.
• Існує необхідність, враховуючи рекомендації відповідних Директив ЄС, та напрацьований досвід, більш наполегливого та прискореного створення системи переробки, утилізації, видалення утворених промислових відходів та відходів, що утворюються, для їх послідуючого використання як вторинних ресурсів в будівельній та інших виробничих галузях як України так і виробничих галузях європейських держав.
• На державному рівні необхідно врегулювання напрямів проведення екологізації виробництва як послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволять підвищити ефективність використання природних ресурсів з одночасним захистом та  збереженням природного середовища України.

Професійна асоціація екологів України запрошує провідних експертів, практиків, юристів до співпраці над усуненням зазначених проблем!

Долучитися до складу робочої групи можна, ЗАПОВНИВШИ ФОРМУ