Ризики проєкту наказу Міндовкілля «Про забезпечення участі експертів у здійсненні оцінки впливу на довкілля»

Проаналізувавши проєкт наказу Міндовкілля «Про забезпечення участі експертів у здійсненні оцінки впливу на довкілля», який опубліковано 29 грудня 2020 року на сайті міністерства, експерти ПАЕУ  виявили низку проблем та ризиків. 4 березня під час обговорення проблемних питань ОВД та шляхів вирішення на черговому засіданні Професійної асоціації екологів України експерт Максим Сорока відмітив наступне:             
             
Перший ризик - відсутність формалізації продукту діяльності експерта. Тобто немає чіткого формулювання, що в результаті своєї діяльності повинен видати експерт. 
А це є ризиком і для громадськості, і для промислового підприємства, так як це повністю не передбачена ситуація.

Другий ризик стосується дискримінації фахівців з вищою екологічною освітою. Нинішні кваліфікаційні вимоги, які відносяться до експертів, містять неточності щодо старої та нової класифікації. По суті всі, хто отримав вищу екологічну освіту до 1997 року формально навіть не можуть податися бути експертом з оцінки впливу на довкілля. Тому що раніше ця спеціальність була у галузі знань екологія, а потім перейшла у галузь Природничі науки. Також у документі міститься дуже великий перелік спеціалістів, які можуть бути експертами, бо там майже всі спеціальності. Виходить, що будь-хто з будь-якою спеціальністю, навіть той, хто нічого не знає про стан довкілля та оцінку ризиків, може бути експертом.

Третій ризик відноситься до можливості штучного втручання у склад експертної комісії. В першу чергу керівнику структурного підрозділу надає такі права, що він сам визначає персональний склад своєї експертної комісії, яка діє кілька років, з врахуванням сфери спеціальних знань. Таким способом керівник структурного підрозділу може впливати на компетенцію експертів, адже сфера спеціальних знань взагалі нічим не регулюється та навіть немає критеріїв, за якими вони будуть визначатися. Це поняття «сфера специфічних знань» є суб’єктивним фактором оцінки, який визначає сам заявник і для якого немає класифікації та методів підтвердження. Тому пряма заборона включення до складу експертної комісії нових членів, «у сферах спеціальних знань, якими володіють дійсні члени…» створює прямі корупційні ризики під час формування та оновлення персонального складу експертної комісії.

Також постає питання чому в експертній комісії має бути саме 21 член. А це люди, які декілька років у відповідності до закону України будуть мати широкі повноваження, обґрунтовуватимуть рішення дозвільного органу та впливати на те, що буде мати населення. По факту зараз керівнику структурного підрозділу нічого не заважає зробити так, щоб у складі експертної комісії не було жодного еколога. 

Також пункт 2 «Класифікація вимог…» передбачає довід роботи не менше 5 років у сферах спеціальних знань, що також не класифікується та не передбачається вимог для перевірки. Тобто по суті на основі цього пункту можуть відмовити фахівцю екологу в користь когось, хто буде вигідним.

Четвертий ризик можна означити як недоброчесну мотивацію членів експертної комісії. В положенні не класифіковано конфлікт інтересів, тому неможливо сказати чи буде конфліктом інтересів, якщо один із членів експертної комісії є працівником підприємства, яке оцінюють.
             
Також питання викликає пункт 24 «Положення про експертну оцінку», в якому зазначається, що оплата послуг членам експертної комісії проводиться за надані послуги на підставі укладених договорів. Цей пункт потребує доопрацювання з позиції цивільного права, податкового законодавства, вимог про працю та інших законодавчих на нормативно-правових актів, що регулюють відносини між роботодавцем та робітником. Висування зобов’язань без гарантій та забезпечення веде до корупції. Положення не передбачає, хто буде платити експертам, яким чином, скільки, за яким договором, якщо за цивільно правовим, то має бути визначення продукту.

Виходячи з вищевикладеного, пропонуємо:

1. Провести широке публічне обговорення та доопрацювання;
2. Дати визначення, класифікацію, порядок кількісної-якісної оцінки та підтвердження ключового поняття «Сфера специфічних знань експерта» та інших спірних понять (документів про трудову діяльність, документів про досвід роботи за фахом та конфлікт інтересів);
3. Визначити зміст, структуру та вимоги до ключового продукту діяльності експерта;
4. Деталізувати вимогу до процедури визначення персонального складу Експертної комісії;
5. Встановити граничні вимоги до процедури визначення персонального складу Експертної комісії не тільки з сферами спеціальних знань, а й за галузями знань експертів;
6. Враховуючи природоохоронну мету та задачі процедури впливу на довкілля, встановити квоту експертів на рівні не менше 40% складу Експертної комісії, що мають освіту у галузі екології та охорони навколишнього середовища.

Прес-служба ПАЕУ