Як виростити ефективного фахівця-еколога для підприємств

Не таємниця, що спеціаліст з екології на підприємстві не належить до топменеджменту; більш того, найчастіше він виконує обов’язки еколога за сумісництвом. Але до цієї людини висувають значні вимоги: фахівець повинен розбиратися у питаннях і методах захисту та охорони навколишнього природного середовища, знати екологічне та природоохоронне законодавство, розумітися у податковому законодавстві (вести та сплачувати екологічний податок), займатися розробленням та обліком екологічної документації, а ще – вирішувати питання виробничої безпеки, інколи — охорони праці та ще багато чого. Еколог на сучасних фірмах, підприємствах, в установах та організаціях — це справжній «універсальний боєць», який повинен вміти все, і бажано, з найменшими матеріальними затратами.

Таке ставлення до спеціалістів із захисту довкілля викликане загальнодержавним ставленням до проблем екології, незважаючи на підписання багатьох Директив та інших документів та Стратегій розвитку.

Як працівник ВНЗ України, можу констатувати той факт, що рівень зацікавленості абітурієнтів спеціальностями «Екологія» та «Технології захисту навколишнього середовища», на мою власну думку, залежить від переліку предметів для ЗНО. Якщо абітурієнт вважає себе «гуманітарієм», то він може обрати, серед інших спеціальностей, ще й «Екологію», бо про екологію зараз багато говорять, а предмети для вступу є більш-менш гуманітарними (українська мова та література, біологія та хімія/географія/математика — залежно від вимог ВНЗ). Хочу зауважити, що такий перелік предметів є чинним на цей рік; минулого року предмети  ЗНО для спеціальності «Екологія» були більш гуманітарними, бо математики там не було, замість неї потрібна була іноземна мова. Вважаю, що минулі вимоги були більш вірними, оскільки наявність математики та хімії одразу зменшує коло майбутніх бажаючих — гуманітаріїв. А от предмети ЗНО для спеціальності «Технологія захисту навколишнього середовища» є досить вдалими – українська мова та література, математика, біологія. Оскільки ця спеціальність належить до інженерних, хоча б мінімальні знання основ математики дуже потрібні для майбутніх інженерів. Як показує практика, вибір екологоспрямованих спеціальностей не завжди залежить від бажання молодої люди бути екологом, врятувати світ, клімат та планету в цілому;  часом цей вибір зумовлений можливостями самої людини та бажанням батьків, аби дитина вступила хоч куди-небудь. Ще можна звернути увагу на спеціалістів з екологічного права, які, до речі, мають різну спеціалізацію.

Тобто, на освітньому рівні (на відміну від вимог до еколога на підприємствах) усі розуміють різницю між знаннями у законодавчій сфері та знаннями з екологічних та інженерно-екологічних спеціальностей.

Звісно, підвищення екологічної свідомості, освіченості та екологічного виховання в країні піднімуть зацікавленість до перерахованих спеціальностей у майбутньому, але зараз, коли такий абітурієнт стає студентом, його ставлення до отримання знань може бути різним: від зовсім низького рівня навчання до дуже високого. І це залежить від багатьох факторів – самодисципліни студента, зацікавленості в обраній спеціальності та бажання стати хорошим фахівцем, і, звісно – вміння та бажання викладацького складу ВНЗ донести необхідність вивчення дисциплін та їх цікаве та сучасне викладання.

До дисциплін, які входять до плану навчання майбутніх екологів за відповідними спеціальностями, належать як фундаментальні, так і прикладні дисципліни. Сучасна молодь, про що, до речі, говорять і психологи, дуже відрізняється від студентів хоча б 90-х років навчання: вони виглядають на перший погляд дуже «поверхневими», мало в чому зацікавленими учнями, але добре розбираються у гаджетах, комп’ютерах, а інколи і в ІТ-технологіях. Тому вивчення фундаментальних дисциплін не викликає в них зацікавлення, бо тут не можна застосувати свої модні вміння чи навички – на жаль. З іншого боку, викладачам варто було б спробувати використовувати сучасні технології для викладання навіть «нецікавих» фундаментальних дисциплін; але це вже — окрема тема.

Зараз хочу звернути увагу на «осучаснення» викладання прикладних дисциплін. І тут вважаю за потрібне звернутися по допомогу до підприємців, які хочуть мати у себе «універсального бійця». Навчальний план складається не лише з лекційних, а ще й з практичних, лабораторних та семінарських занять. Так от, саме останні види занять можна зробити дійсно прикладними, тобто — вирішувати завдання та задачі, які постають перед екологами на підприємствах.

Наприклад, практичні роботи можуть передбачати розробку примірних інструкцій, паспортів та реєстрових карт з використанням даних від підприємств. І тут не є важливими реальні кількісні дані, вони можуть бути вигаданими або зміненими, важливим є те, щоб студент бачив, у якому вигляді до екологів з підприємства потрапляє інформація і що він повинен з неї отримати, як обробити та ін. Це також може бути відпрацювання вміння складати перелік та класифікацію відходів. Але, на мій погляд, останнє краще робити на лабораторних роботах; у нашій академії екологам викладають ряд дисциплін, що потребують роботи на комп’ютерах з використанням не лише Excel, а й більш складних програм. Тому буде не важко випробувати сили студентів для складання бухгалтерського обліку відходів, статистичної звітності, ведення обліку відходів, спробувати розрахувати екологічний податок.

Отже, питання щодо «вирощування» хорошого фахівця є важливим не лише для рейтингу ВНЗ, а в першу чергу — для тих, на чиєму підприємстві цей фахівець буде працювати у майбутньому.

Тож звертаюся з пропозицією до всіх членів ПАЕУ — взяти участь в вихованні та навчанні майбутніх фахівців-екологів, можливо, саме для вашого підприємства, установи чи організації.

Зробимо стан довкілля в Україні кращим, почнемо з себе!

Автор
Соболевська Ольга Станіславівна
Ст. викладач каф. екології, теплотехніки та охорони праці НМетАУ,
член ПАЕУ,
голова ГО «BeGreen»