Запорукою успіху і ключовим елементом реформування екоподатку в Україні має стати ефективне і цільове його використання

Днями у Києві експерти Професійної Асоціації екологів України (PAEU) провели засідання Комітету промислової екології та інновацій, де ключовим питанням був розгляд ситуації, що склалася в Україні з використання коштів екологічного податку. Зважаючи на сукупність проблем, за підсумками проведеної робочої групи експерти PAEU дали негативну оцінку проекту №2367, котрий є необґрунтованим і не приведе до досягнення цілей, котрі передбачаються даним законопроектом.

Багато країн ЄС сьогодні розглядають зміни у своїй політиці щодо екологічного оподаткування. Тема є досить актуальною і для України, адже сучасна система екологічних зборів та ефективність їх використання викликає занепокоєння як у громадськості, так і в представників бізнесу.

Якісне впровадження «зелених податків» може вплинути на зменшення обсягу забруднення, сприяти формуванню екологічної свідомості та пошукам екодружніх рішень у виробництві. Водночас вони можуть дати можливість урядам знижувати податки в інших сферах, розставляючи правильні пріоритети для досягнення цілі — ефективного захисту довкілля.

Що ж маємо в Україні?

Сьогодні «зелені гроші» практично жодним чином не сприяють ні запобіганню забрудненню, ні компенсують негативний вплив на довкілля, спричинений діяльністю людини, ні допомагають вирішити існуючі екологічні проблеми.

Зокрема, оподаткування викидів парникових газів розглядається як фіскальний захід — для наповнення державного бюджету. Наразі відсутні фінансові механізми для використання цих коштів на природоохоронні заходи.

З 1 січня 2019 року в Україні ставка податку на викиди парникових газів зросла з 0,41 до 10 грн. Передбачалося, що до державного бюджету надійде 1,5 млрд грн, однак, за попередніми розрахунками експертів, на кінець 2019 року зібрано близько 0,7 млрд грн.

Причинами є як недосконала система оподаткування через подання відповідних податкових декларацій, так і загальний спад ділової активності підприємств за рахунок додаткового податкового навантаження.

На початку 2019 року цю ситуацію було прораховано у дослідженні проекту GIZ «Консультування підприємств щодо енергоефективності», яке показало, що збільшення ставки податку на викиди парникових газів у 24 рази не сприяє збалансуванню держбюджету, а навпаки — збільшує його дефіцит на 3,7 млрд грн, а також сповільнює економічний розвиток країни.

Підвищення ставки податку без запровадження прозорого механізму використання коштів на природоохоронні заходи не сприяє зменшенню викидів парникових газів.

Очевидно, підприємства продовжуватимуть занижувати показники своїх викидів, щоб оптимізувати свої податки, замість того щоб вкладати кошти у заходи, які зменшують споживання енергії і палива.
Водночас використання коштів податку СО2 через механізм компенсації кредитів на енергоефективність підприємствами може бути першим кроком до повномасштабної модернізації українських підприємств.

Компенсувати негативні наслідки для економіки, зміцнити енергонезалежність та скоротити обсяги викидів парникових газів можливо за рахунок використання коштів на природоохоронні та енергоефективні проекти.

Запорукою успіху і ключовим елементом реформування екоподатку має стати ефективне і цільове його використання.

Які ж можливі рішення для України?

Єдиним способом ефективного використання екоподатку є цільове відокремлення коштів платників екологічного податку (+ інших екокоштів), можливо, створення фонду (на кшталт Фонду енергоефективності або Екологічного фонду Республіки Польша), вважають в PAEU.

Це дасть можливість фінансувати тривалі вартісні проекти як для державних (комунальних), так і для приватних підприємств, не обмежуючись бюджетним роком. Це також дасть можливість залучення іноземних інвестицій в екологічну сферу.

Можливе створення регіональних фондів, окрім державного, із залученням менеджерського складу для відбору проектів фінансування через наглядові ради і дієвий публічно-відкритий механізм розгляду заявок. Це дасть можливість фінансувати регіональні проекти, важливі для декількох областей одночасно — наприклад створення регіональних полігонів захоронення інертних відходів.

Підвищення тарифів на захоронення відходів відкриє наразі заблоковану можливість для сортування, перероблення відходів і в кінцевому результаті зменшення обсягу захоронень.

Підвищення екологічних податків неминуче, однак це повинно мати плановий і прогнозований характер та чіткий механізм їх цільового використання!

Підвищення податку на викиди забруднюючих речовин має супроводжуватися із введенням інструментів для фінансування модернізації та встановлення очисних споруд (щось на кшталт фінансування, як у банківських установах)

Величина екоподатків повинна мати не лише фіскальний характер, а містити заохочувальну, мотиваційну, стимулюючу складову. Практика експериментів для швидких і необґрунтованих рішень має бути припинена.

Для підвищення тарифів мають бути проведені аналіз та обрахунки з обґрунтуваннями на поетапні підвищення (як це відбувалося у низці країн ЄС), щоб вітчизняні підприємства мали можливість вжиття природоохоронних заходів відповідно до графіка підвищення величини податків, введення нових податків.

Аналітика екоподатку та його направлення дають можливість проаналізувати питання з усіх зацікавлених сторін і визначити ймовірні заходи, що мають бути здійснені найближчим часом.

Вочевидь, перелічені дії не матимуть ефекту без контролю ефективності реалізації проектів і, відповідно, ефективності змін у зборі-витратах екологічного податку.

Модель збору та дистрибуції коштів на заходи щодо зменшення впливу на довкілля може здійснюватися через незалежну державну фінансову установу (Фонд), що має бути передбаченим механізм контролю ефективності проектів.

Проте відкритість даних щодо обсягів забруднюючих речовин для громадськості (синхронізація даних Служби статистики, податкових органів, системи державного моніторингу і систем громадського моніторингу якості повітря) теж прискорить процес стимулювання реалізації природоохоронних заходів.

За такого механізму ті підприємства, які на сьогодні чимало витрачають на природоохоронні заходи, гарантовано будуть у кращому становищі і слугуватимуть успішним прикладом для інших.

Звісно, без екоконтролю з боку державних органів не обійтися.

І навіть за успішній реформи/реорганізації ДЕІ санкції за порушення законодавства в екологічній сфері, зокрема, і того, що стосується правдивості обсягів викидів, обрахунку викидів та сплати податків, мають бути в рази посилені — вважають у Професійній асоціації екологів України (PAEU).

Зважаючи на сукупність проблем, за підсумками проведеної робочої групи експерти PAEU надали негативну оцінку проекту №2367, котрий є необґрунтованим і не приведе до досягнення цілей, котрі передбачаються даним законопроектом:

• законопроект спрямований виключно на закриття дефіциту бюджету, викликаного неефективністю державного управління;
• законопроект не враховує ні економічні, ні екологічні наслідки підвищення ставок екологічного податку;
• у пояснювальній записці до даного законопроекту відсутнє прозоре обґрунтування доцільності підвищення ставок екологічного податку, а частина представленої інформації є недостовірною.

Учасники засідання запропонували основні принципи реформування екологічного податку:

1. Грошові кошти від збору екологічного податку повинні мати цільовий характер і спрямовуватися лише на екологічні проекти і зниження викидів парникових газів.
2. Держава потребує створення дієвого механізму стимулювання екомодернізації всіх галузей господарювання. Необхідне створення можливостей для використання коштів екологічного податку промисловими підприємствами на екологічні проекти і зниження викидів парникових газів. Але в обов'язковому порядку промислове підприємство має інвестувати власні (або самостійно залучені) кошти.
3. Ставки екологічного податку повинні зростати, але це зростання має бути з чітким і прозорим економічним обґрунтуванням.

Крім цього, ставки екологічного податку повинні зростати прогнозовано, тобто має бути затверджено план підвищення ставок екологічного податку на 5-10 років.

Це дасть підприємствам, зокрема і економіці України загалом, можливість планувати свою господарську діяльність з урахуванням посилення екологічних вимог.

Звісно, механізми стимулювання екологічних інвестицій промислових підприємств можуть бути різними і вимагають окремих дискусій…

Наприклад, серед можливих озвучуються - компенсація тіла кредиту на екологічні проекти через фонд бюджету, можливий механізм компенсації екологічних інвестицій за рахунок пільг по екоподатку, національний екологічний фонд, тощо).

Важливо також мінімізувати вплив державного чиновника в механізмі компенсації інвестицій в екологічні проекти з метою запобігання корупційних ризиків.

Експерти PAEU планують додатково опрацювати питання щодо зміни об'єкта і бази для оподаткування викидів діоксиду вуглецю.

Далі буде!
Прес-служба PAEU