Екологічний порядок денний хоч і відійшов дещо вбік в зв’язку з пандемією у світі, однак не перестав бути актуальним у 2020 році. Поширення інфекційних захворювань змушує все частіше повертатися до екологічних проблем, адже ймовірно напряму пов’язано із забрудненням повітря, обезлісненням і деградацією лісів в результаті їх освоєння.
Водночас, маємо невтішні прогнози від ООН щодо досягнення Цілей сталого розвитку. Україна не виняток. Хоч і спостерігається деяке покращення стану довкілля в зв’язку зі спадом ділової активності, прогнозовано, викиди в повітря, скиди у водні об’єкти, швидко повернуться до передкарантинного рівня, щойно промисловість знову запрацює. Минула економічна криза 2008 року показала: забруднення навіть зросло, оскільки економіка прагнула надолужити втрачені можливості. Це явище отримало спеціальний термін — «помста забруднення» (revenge pollution).
Що потрібно врахувати в Україні, щоб виконати природоохоронні зобов’язання перед ЄС? Чи можливо не допустити відкочування суспільства назад до брудних технологій? І головне, як у посткризовий період (а він обов’язково прийде) не дозволити зруйнувати і так примарний баланс інтересів суспільства, бізнесу та довкілля.
Ринок потребує не ручного управління, а чітких правил і умов, які будуть стимулювати екомодернізацію. Після рецесії та зниження викидів зазвичай настає швидке зростання.
Держави посилено будуть інвестувати у великі виробничі та інфраструктурні проєкти, щоб швидко створити робочі місця та вийти з кризи.
Зусилля ж бізнесу будуть спрямовані на відновлення роботи потужностей. Стимулювання розвитку бізнесу та наповнення бюджету буде здійснюватись в т.ч. за рахунок перенесення термінів реалізації природоохоронних заходів, часткової зупинки екологічних ініціатив (особливо тих, що мають довгий період окупності). З одного боку, зараз ні у підприємств, ні у держави немає ресурсів на інвестиції. А нові норми і стандарти - це саме нові інвестиції! Екомодернізація – це дорого, імплементація Директив — теж!
З іншого — ніяк не можна допустити, щоб кошти спрямувалися в брудні виробництва.
Тому зараз надзвичайно важливо, щоб всі інвестиції відбувалися за принципами сталого розвитку.
Йде час якісного міжсекторального партнерства, коли і держава, і бізнес, і суспільство, розуміючи виклик, спільно знайдуть рішення, які назріли. Лише це дозволить уникнути маніпуляцій, які очевидно будуть.
Чи потрібна відстрочка в реалізації екологічних ініціатив в промисловості і перенесення посилення заходів і стандартів у зв'язку з кризою?
Важливо зазначити, що сьогодні впровадження природоохоронних заходів не дає економічного ефекту та не стимулюється державою. Криза очевидно вплине на реалізацію Україною міжнародних зобов’язань.
Експерти Професійної асоціації екологів прогнозують, в цих умовах Україна може рухатись двома шляхами:
Умовно ситуація може скластися 50/50.
Ті, хто адаптував екологічні плани в стратегії розвитку як стандарт зростання, будуть діяти згідно своїх стратегій. Хто відносився до екологічного фактору як «косметичного» чи дотаційного, напевно будуть оптимізувати витрати на найменш корисних речах, на їх погляд.
Тому криза дозволить виявити де ресурсоефективність — це принцип компанії, а де ще недооцінюють можливості інновацій та вчасного реагування на екологічні виклики.
В будь-якому разі ігнорування екологізації чи перенесення «на потім» — це системний ризик для компаній, громад і держави.
Наразі в лідерах будуть ті, хто зможе забезпечити на практиці синергію екологічних, соціальних та економічних факторів, тим самим комплексно підходити до потреб споживачів. Час управляти ризиками та діяти на випередження!
В ситуації, що складається, державі час провести якісну аналітику «зелених коштів», контролю ефективності реалізації проектів і відповідно ефективності змін у зборі-витратах екологічного податку.
Грошовим коштам від збору екологічного податку саме час повернути цільовий характер і спрямовувати їх виключно на екологічні проекти і зниження викидів парникових газів. Вкрай важливо уникнути хаотичного підвищення тарифів (повинні бути проведені аналіз та обрахунки з обгрунтуваннями на поетапні підвищення (як це відбувалося у низці країн ЄС)), щоб вітчизняні підприємства мали можливість на здійснення природоохоронних заходів у період кризи відповідно до графіку підвищення величини податків, введення нових податків.
Звісно, механізми стимулювання екологічних інвестицій промислових підприємств можуть бути різними і вимагають окремих дискусій (наприклад, компенсація тіла кредиту на екологічні проекти через фонд бюджету, національний екологічний фонд, пільги зі сплати екологічного податку і тд). Водночас, особливо в після карантинний період, важливо мінімізувати вплив державного чиновника в механізмі компенсації інвестицій в екологічні проекти з метою запобігання корупційних ризиків.
Очевидно, підприємства будуть продовжувати занижувати показники своїх викидів, щоб оптимізувати свої податки, замість того, щоб вкладати кошти у заходи, які зменшують споживання енергії і палива.
Водночас, використання коштів податку СО2 через механізм компенсації кредитів на енергоефективність підприємствами може бути першим кроком до повномасштабної модернізації українських підприємств.
Компенсувати негативні наслідки для економіки, зміцнити енергонезалежність та скоротити обсяги викидів парникових газів можливо за рахунок використання коштів на природоохоронні та енергоефективні проекти.
При такому механізмі, ті підприємства, які інвестують в природоохоронні заходи, гарантовано виявляться у кращому становищі і послужать успішним прикладом для інших.
Людмила Циганок,
президент Професійної асоціації екологів України,
CEO Ecobusiness Group
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»