ЧЗВ: нова загроза планетарного масштабу

У 1986 році, на початковій фазі аварії на ЧАЕС, з реактора у довкілля було викинуто 1700 тон графіту та майже 190 тон «гарячих часток» – частинок палива та конструкційних матеріалів реактора, які до цього часу мають надзвичайно високу питому активність.

Завантажити звіт

На сьогодні значна їх частина розповсюджена у ЧЗВ та на прилеглих територіях у диспергованому вигляді. Із «гарячих часток» останнім часом активно вилуговується (виділяється) високотоксичний плутоній ( ²³⁹Pu ), що у 250 раз токсичніший цезію.

Під час розпаду ²³⁹Pu утворюється америцій ²⁴¹Am, що має значно більшу міграційну здатність і токсичність та є потужним джерелом α-випромінювання. При цьому максимум його активності настане приблизно в 2058 році. Поки гарячі часточки локалізовані у ЧЗВ – небезпеку вони складають лише для персоналу та відвідувачів.

Але під час пожеж та інших стихійних атмосферних явищ у ЧЗВ і прилеглих територіях зосереджені на поверхні ґрунту, найменш контрольовані і найнебезпечніші гарячі частки, піднімаються у високі шари атмосфери та переносяться на значні відстані. Тривалість життя радіоактивної хмари у стратосфері складає багато років.

Так під час пожежі 2015 року вивільнено до атмосфери ¹³⁷Cs - 130 ГБк, у 2020 році - 700 ГБк ¹³⁷Cs.

Мезомасштабними та високими атмосферними течіями, що існують у цьому регіоні, до 5% відсотків радіоактивних речовин, вивільнених під час пожежі, з летючими продуктами горіння були перенесені на відстані до 1000 км, підвищення фонових концентрацій радіонуклідів спостерігалось як у європейських країнах, так і у Північній Африці та Казахстані.

На сьогодні залишкова концентрація радіонуклідів у попелі пожежі 2020 року досягає рівня 1986 року, місцями – перевищує концентрації одразу після аварії.

Також на території ЧЗВ знаходиться низка об’єктів, що законсервовані або покинуті з часів активної фази ліквідації аварії на ЧАЕС. Більшість цих об’єктів має радіоактивне забруднення, яке значно перевищує рівень забруднення прилеглих ділянок, та становить потенційну загрозу радіаційного впливу на довкілля, особливо у випадку надзвичайних подій (пожежі, аномальні природні явища та погодні умови тощо).

Проблеми частого виникнення пожеж у ЧЗВ додатково посилюються періодичними пиловими бурями, виникнення яких характерне для регіону Полісся у весняний період, а також смерчами (було вже 9!).

Пилова буря 16-17 квітня 2020 року виникла під час масштабної лісової пожежі у ЧЗВ, у результаті чого понад 20% від вивільнених радіонуклідів було повторно піднято у повітря та переміщено, у тому числі – транскордонно.

Це найбільш тривожна тенденція, оскільки така пилова буря переносить також ²⁴¹Am та інші гарячі частки, що є джерелом α-випромінювання.

У разі такого сукупного ефекту від одночасної дії техногенної аварії та природних стихійних явищ можуть спостерігатись інші небезпечні атмосферні процеси, розвиток яких відбувається не лінійно у складних системах, у тому числі - настання у Чорнобильській зоні події DK (Dragon King).

Беручи до уваги наявність зосередженої на площі 67 тис.га сухої деревини із запасом горючого матеріалу 12,5 млн.м³, можливе також одночасне виникнення інших небезпечних атмосферних явищ, які на сьогодні ще мало вивчені - пірокластичної хмари, вогняних смерчів із подальшим розвитком вогняної бурі.

Такий розвиток пожежі непередбачуваний і не піддається тушінню не тільки у нас, а й у всьому Світі.

Наслідком буде піднімання у стратосферу дуже великої кількості попелу та гарячих часток з ближньої до ЧАЕС зони.

Вогняні смерчі та вогняні бурі, в симбіозі з мезомасштабними та високими атмосферними течіями, становлять новий вид радіоекологічної регіональної та глобальної небезпеки.

Прогноз невтішний. Час діяти!

Матеріали за темою:

• Про загрозу міжнародному іміджу України та недотримання міжнародних зобов’язань
• Як уникнути наймасштабнішої за усю історію України пожежі на радіоактивно забруднених територіях: рецепт ПАЕУ
• Основне призначення Чорнобильської зони – виконання бар'єрної функції з утримання радіонуклідів в межах зони

Прес-служба ПАЕУ