Для еколога ПАЕУ — це ЕПІЦЕНТР умов для становлення, розвитку і зростання.

Людмила Хоміч, юрисконсульт Полтавської газонафтової компанії, віце-президент Професійної асоціації екологів України

«Люди в професії» — чудовий проєкт, спрямований на адвокацію професії «еколога», її становлення та розвиток. І хоча я є дотичною до цієї професії, з радістю підтримую проєкт і ділюся історією свого професійного шляху.

Я закохана в юриспруденцію, свідомо обрала цю професією. Але з першого трудового дня перебуваю на стику з екологічним напрямком. 

Будучи студенткою, моїм першим місцем роботи стало Державне управління екології та природних ресурсів в Харківській області. Далі — викладацька діяльність за напрямком екологічне право та досвід приватної юридичної практики за спеціалізацією земельне право.

Потім сім років перебувала у складі контролюючого органу. І хоча природоохоронне законодавство червоною ниткою проходило по професійному шляху, серйозне заглиблення, вивчення і професійний розвиток відбувся саме у складі Державної екологічної інспекції. Незважаючи на критичність певних моментів даного державного органу, з повагою і вдячністю оцінюю цей період життя, схиляю голову перед кожним, хто навчав, довіряв і був поряд. 

Проте, на відміну від державного сектору, де особа обмежена і діяльність формалізована, найбільше можливостей для професійної реалізації, реалізації природоохоронних ініціатив вдалося втілити в приватному секторі. 

Сьогодні працюю в команді СП «Полтавська газонафтова компанія», підприємства, яке має історію, цінності і повагу партнерів, місцевого населення. Не обмежуючись посадовими обов’язками, долучаюсь до формування екологічної культури, як складової корпоративної культури підприємства; за підтримки менеджменту компанії реалізовано безпрецедентний для України проєкт по заповіданню території в межах ліцензійних площ та налагоджена співпраця з провідними навчальними закладами щодо практики студентів-екологів. 

Маючи 17 років професійного шляху, з вдячністю можу сказати, що саме в компанії, попри перешкоди, складнощі і турборежим, в яких існує кожне підприємство, є необмежені можливості для професійного зростання та розвитку. Тому не зупиняючись, долучаюся до розроблення і реалізації нових проєктів. 

Окремо зазначу щодо Професійної асоціації екологів України. Для еколога ПАЕУ — це ЕПІЦЕНТР умов для становлення, розвитку і зростання. Асоціація перемагнічує кращих у всіх дотичних до діяльності сферах, починаючи від державного управління і закінчуючи професіоналом на підприємстві. І сьогодні саме ПАЕУ пробиває шлях для професії еколога.

Одного разу, вибачаючись за пізній дзвінок, Кирило Косоуров сказав, що для громадської діяльності будь-яке питання на часі. Саме на часі і проєкт «Люди в професії»! Завершуючи, не ставлю крапку, — проєкт триває. Запрошую долучитися, поділитися своєю історією, у т. ч. і Кирила

І кожному, хто в професії, хто на стику чи лише розмірковує долучитися, бажаю відкритості, наполегливості і стійкості, задоволення від кожного реалізованого кроку, нових вершин і горизонтів!

Наталія Макаренко, начальник відділу охорони навколишнього середовища Кременчуцького заводу технічного вуглецю

Чому саме еколог? Кожного разу, коли я знайомлюсь з новими людьми, розповідаючи про себе та свою професію, часто-густо постає таке питання. А й справді, чому я стала саме екологом?

Ще з дитинства мама навчала мене не рвати квіти, листочки на деревах, не ображати тварин, а навпаки, захищати та берегти природу. Мама завжди розповідала, як важливо викинути сміття у смітник, що не можна залишати після себе сміття в лісі або біля річки. Я завжди просила своїх друзів не забруднювати вулиці нашого міста та природу сміттям. Напевно, вже тоді зрозуміла, що буду екологом. 

І коли у 2000 році я закінчила школу, то вже знала, яку професію оберу. Адже головне для майбутнього еколога — це розуміння того, що природа для нього невіддільна частина життя, що для нього важливо зупинити або сповільнити нестримне руйнування природного навколишнього середовища. Моє прагнення стати екологом обґрунтовувалось любов’ю до природи та занепокоєнням за її майбутнє. 

Мотиви ці, безумовно, шляхетні, але тільки з часом я збагнула, що при цьому необхідно враховувати дуже важливі обставини: обираючи професію еколога, ми вибираємо не тільки романтичне життя на лоні незайманої природи, але і виснажливу кропітку працю в лабораторіях, на виробництві, у спілкуванні з людьми, які часто не розуміють наших цілей і завдань. Та об’єднує нас одне: можливість впливати на майбутнє планети та допомогти зберегти її для нащадків, досягнення гармонійного співіснування людини і природи. 

Еколог — це лікар, лікар-діагност, який намагається встановити, від чого страждає природа. І лікар, що призначає ліки, які допомагають відновити взаємодію балансу людини і природи.

Ще навчаючись в університеті, я прийшла працювати на велике підприємство хімічної промисловості. Саме тоді у моєму лексиконі з’явилися такі слова, як моніторинг викидів та відходів, гранично допустимі викиди, антропогенне навантаження на навколишнє середовище… Тоді переді мною постало завдання вирішення екологічних проблем крізь призму сучасних викликів.

Наразі я працюю начальником відділу охорони навколишнього середовища на Кременчуцькому заводі технічного вуглецю. За 10 років моєї праці екологом нам вдалося впровадити масштабні екологічні проєкти, які значно знизили негативний вплив виробництва на навколишнє середовище. Підприємство працює в режимі модернізації вже багато років і цей процес неможливо зупинити. Природоохоронна політика заводу направлена на зниження техногенного навантаження на довкілля. Як еколог, я працюю над досягненням перспективних нормативів, дотриманням вимог природоохоронного законодавства, виконанням екологічних норм та правил. 

За роки роботи зібрала кейс успішних екологічних проєктів, завдяки чому підприємство отримало міжнародний екологічний сертифікат ISO 14001, успішно долає адаптацію українського екологічного законодавства до європейських стандартів та орієнтоване на Європейський зелений курс.