Щоб дійти до мети, треба перш за все йти!

Щоб дійти до мети, треба перш за все йти!

• Чи пам’ятаєте, як ви стали на шлях природоохоронної діяльності?
• Чи був цей вибір свідомий?

«Люди в професії» — проєкт від журналу «ECOBUSINESS. Екологія підприємства», в рамках щорічної ініціативи «Еколог року».

Щомісяця редакція журналу ділиться цікавими історіями про те, як кожен із вас став займатися питанням охорони довкілля і що було вирішальним у виборі професії.

Ми переконані — #ЕКОменеджериважливі

Анастасія Павленко, еколог ТОВ «Омелянівський кар’єр», ПрАТ «ТНК «Граніт»

Як я прийшла у професію? Мабуть, не усвідомлюючи я до цього йшла з малечку. Я народилась у промисловому місті Кривий Ріг та ще з дитинства чула про «забруднене повітря», «погану екологічну ситуацію» й інші подібні висловлювання. Звісно, що тоді я не надавала цьому особливого значення, але трохи подорослішавши, зрозуміла, що екологічна ситуація в нашій країні та й у світі критична. Тож закінчивши школу, вступила до НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» на спеціальність «екологія».

Певний час вагалась з вибором спеціальності, адже не розуміла, чим займаються екологи. Знайомих в даній сфері не було, щоб пояснили, а тільки при вступі обіцянки гарного працевлаштування і те що ми змінимо світ на краще. Вже тоді я розуміла, що в реальному житті все не може бути так оптимістично. Екологічна ситуація в країні не зміниться одразу після закінчення університету, та й роботу знайти буде не так легко, як обіцяють.

Але все-таки вирішила спробувати, і не помилилася.

Перший курс про екологію я й не згадувала, адже всі думки були про вищу математику, фізику та хімію, як здати, щоб не відрахували. І тоді я ще не розуміла, як ці предмети пов’язані з екологією та навіщо вони мені потрібні. Далі стали з’являтись більш профільні дисципліни. Стало набагато цікавіше, і саме тоді я збагнула, що зробила правильний вибір. Це саме той напрям, в якому хочу розвиватися та працювати, той напрям, з яким я хочу пов’язати життя.

Після закінчення університету декілька місяців провела у пошуках роботи, адже цікавила саме професія за спеціальністю. І в другій половині 2019-го влаштувалась екологом на підприємство, а саме на гранітний кар’єр. Робота цікава, постійно вчишся. Зміни в законодавстві та бажання зробити своє підприємство «зеленим», мінімізувати вплив діяльності на довкілля не дають розслабитися.

Також зіткнулася з тим, що майже кожна людина, після того як дізнається, ким я працюю, ставить питання: «А чим займається еколог на підприємстві?», «Для чого потрібен еколог?», «Хто такий еколог?».

Часто-густо мала справу з хибним уявленням, що еколог — це та людина, яка проти діяльності підприємств або ж еколог потрібен для «галочки». Тож займаюсь «розвіюванням міфів» серед знайомих та намагаюсь донести, що еколог — важливий спеціаліст в кожній сфері діяльності. І найголовніше, що мені це подобається, приносить задоволення. Завжди навчаєшся, дізнаєшся щось нове і зростаєш як фахівець. Нема межі.

Іван Паламарчук, заслужений природоохоронець, експерт із питань надрокористування, агроекології та екологічного контролю

Щоб дійти до мети, треба перш за все йти.

Оноре де Бальзак

Усе моє свідоме життя я керувався і керуюся дотепер цим принципом.

Прагнучи впроваджувати передові системні методи управління на підприємстві, ще в далекі 1970 роки я переконав керівництво підприємства і створив Центр стандартизації, метрології та сертифікації об’єднавши декілька відділів та лабораторій. У складі Центру було декілька лабораторій, в тому числі і лабораторія промислової санітарії.

Ще в той далекий час я переймався очищенням промислових стічних вод гальванічного виробництва, методами контролю, підготовкою фахівців. Проте стіни промислового підприємства гнітили мене, та не давали можливості реалізувати себе.

Я в пошуку. І в 1998 році переходжу працювати заступником голови представництва Ліцензійної палати, яке в подальшому було реорганізовано у представництво Державного комітету регуляторної політики та підприємництва області. Систематизую та вдосконалюю свої знання в дозвільної та регуляторній діяльності.

Проте сфера управління охороною навколишнього природного середовища була для мене в пріоритетах, найбажанішою та найцікавішою. Все що тебе оточує, земля, повітря, вода, надра, ліси, тваринний світ чекають від тебе порятунку — це сенс мого життя.

Щоб досягти цього і повною мірою реалізувати себе, я переходжу працювати до Державного управління охорони навколишнього природного середовища області. Вдихнув на повні груди і відчув, що це те, про що мріяв.

Зі створенням державних екологічних інспекцій очолюю Державну екологічну інспекцію області. Тоді зароджувалися паростки державного контролю. Я вчився як керівник і навчав підлеглих.

Не цурався і наукової роботи. Був рецензентом навчального посібника для ВНЗ «Екологічне інспектування».

У 2021 році підготував посібник «Як підготуватися до перевірки. Екологічне інспектування. Поради. Помилки. Алгоритми», який видано за сприяння Професійної асоціації екологів України.

За високий професіоналізм указом Президента України мені надано почесне звання «Заслужений природоохоронець України». В 2009 році я нагороджений Державною митною службою України нагрудним знаком «За сприяння митним органам».

За високий професіоналізм при проведенні семінару в 2015 році на тему «Сучасне природоохоронне законодавство — відповідальність та санкції за його порушення. Практичні поради по його дотриманню» керівництво ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначило вітальним листом. Цю подяку я ціную надто високо.

У рамках проєкту «ЕКОтрансформація» є автором та експертом семінарів з питань управління екологічними ризиками, захисту підприємств під час перевірок, застосування штрафних санкцій, отримання дозвільних документів, застосування Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», реформування системи державного нагляду (контролю).

Не полишаю і громадської роботи:

• 2015–2017 роки, голова комісії з питань екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів Громадської ради при ОДА.
• Наразі є членом координаційної ради при обласній державній адміністрації.
• Член Басейнової ради річки Прип’ять.

Ерудованість, відчуття необхідності змін та вміння виділити головне, неординарність мислення, сміливість Президента Професійної асоціації екологів України Людмили Циганок та багатьох колег надихають мене. Продовжую прямувати до мети. Сподіваюся, попереду багато великих «екологічних справ»!