Запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення: спроба № 2

В кінці липня 2020 року Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів в черговий раз оприлюднено проєкт Закону України «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення»

Нагадаємо, що зменшення, запобігання та контроль викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів стічних вод з концентраціями забруднюючих речовин та контроль операцій у сфері управління відходами є основними завданнями Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення) (далі - Директива 2010/75/ЄС), впровадження якої є зобов’язанням України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Метою проєкту є:

- встановлення правових та організаційних засад запобігання, зменшення, контролю та усунення забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності,
- визначення видів діяльності, які вимагають інтегрованого дозволу,
- вимог щодо застосування найкращих доступних технологій та методів управління,
- моніторингу викидів та контролю суб’єктів господарювання, які отримали інтегрований дозвіл.

Проєктом передбачається, що інтегрований дозвіл усуне проблему покомпонентного підходу до регулювання впливу на навколишнє природне середовища та дозволить враховувати кумулятивний вплив, що здійснює суб’єкт господарювання на навколишнє природне середовище, у т.ч. і щодо ефективного споживання енергії та сировини, умов виведення з експлуатації та відновленням території промислового майданчика до безпечного екологічного стану.

ПАЕУ підтримує проєкт в цілому, але звертає увагу на:

- низку невизначених та оціночних понять, які застосовуються в термінології проєкту, наприклад «опосередковане вивільнення», «за необхідності», «значне забруднення», «високий рівень захисту довкілля»,

- суперечливі зобов’язання оператора установки,

- неузгодженість в додатковому ознайомлені зацікавлених сторін з заявою про отримання інтегрованого дозволу, по якому вже розпочата процедура,

- невідповідність Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» наявності узгоджувальної комісії. Уніфікований дозвіл є документом дозвільного характеру, а отже відповідно до статті 4 цього закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру, а узгоджувальна комісія не є дозвільним органом у розумінні чинного законодавства,

- формування спеціальної процедури державного контролю, не узгодженою з загальною системою контролю.

Зауваження та пропозиції ПАЕУ, спрямовані на усунення невизначеності, колізійності та суперечливості норм проєкту надано в таблиці.