Тема екоподатку є гострою та актуальною в Україні вже не перший рік. Це питання турбує як професійну екологічну спільноту, так і кожного громадянина України, адже безпосередньо впливає на якість життя.
Вже 22 квітня 2019 року «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» ініціює проведення дискусійної панелі з найкращими експертами, щоб дати відповідь на головне запитання — як фіскальний інструмент перетворити в інструмент покращення стану довкілля.
Дискусія відбудеться в межах щорічної професійної події — ECOFORUM, що вже 22 квітня в Києві збере фахівців й керівників екологічних та юридичних служб промислових
підприємств, топ-менеджерів, які здійснюють загальне управління компанією або екологічними аспектами її діяльності.
Стаття за темою: Екологічний податок–2019 в Україні: «гарячі» зміни як крок до європейської моделі розвитку чи елемент посилення тиску на бізнес?
Екологічний податок — механізм відшкодування шкоди природі, заподіяній в результаті діяльності людини. У багатьох країнах світу це досить дієвий спосіб підтримки екології великими підприємствами, які відраховують відсоток від свого прибутку на екопроекти.
В Україні все відбувається трохи в іншому ключі — гроші виділяються, але на екологію йде лише мізер. У чому проблема і як зробити так, щоб екоподаток йшов за призначенням, про це далі у матеріалі від OBOZREVATEL
Грошей багато – толку мало
У цивілізованих країнах екологічний податок стягується з підприємств, що забруднюють середовище (найчастіше великі підприємства, металургійної, хімічної промисловості). Отримані кошти йдуть на вирішення екологічних проблем: будівництво очисних споруд (води, повітря і таке інше), безпечної утилізації відходів, збереження природних заповідників, флори, фауни, ландшафтні роботи і так далі.
В Україні така практика також розписана на рівні законів, але з певними нюансами. З ними розберемося по порядку.
За даними Державної фіскальної служби, екоподаток в нашій країні зараз стягується в такій пропорції:
За викиди від стаціонарних джерел забруднення стягується екоподаток двох видів:
Тобто де-факто: 45 % йде до держбюджету, 55 % — в спецфонд місцевих бюджетів. На місцевому рівні гроші розподіляються за принципом 30/25 — в обласний та до місцевих бюджетів відповідно.
При цьому з 1 січня 2019 року ставка за викиди вуглецю виросла в 25 разів, з 0,41 грн /т до 10 грн/т. За попередньою оцінкою, сума надходжень становитиме приблизно 3 млрд грн. Ще 4-5 мільярдів країна отримує від зазначеного вище екологічного податку. Це колосальні гроші. Куди ж вони йдуть?
Одна з головних проблем нинішньої системи — кошти на рівні державного бюджету йдуть в загальний фонд, на місцевому рівні — в цільові. Найчастіше гроші «розмиваються», йдуть не на прямі екологічні проекти, а на ремонт каналізації, або інші комунальні об'єкти.
«Ремонтувати каналізації — це, звичайно, добре, але цим повинні займатися місцеві бюджети. На рівні держави гроші йдуть не завжди за призначенням. Їх можуть перекинути на покриття пенсій, постачання армії і так далі. До того ж, у нас в країні не так багато екопроектів, з фахівцями також проблема, тому цим питанням не дуже цікавляться. Тим більше, на скільки пам'ятаю, з 2017 року місцеві бюджети істотну частину грошей просто не використовували», — пояснює OBOZREVATEL голова « Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами» Кирило Косоуров.
Стаття за темою: Шкода, завдана довкіллю: чи є шанс її компенсувати?
Простіше кажучи, мільйони банально «осідають» і ось тому кілька наочних прикладів.
Цікаву інформацію про екологічну ситуацію на Прикарпатті висвітлює видання Firtka. В одному з матеріалів наводяться дані, що місцева влада Івано-Франківської області витрачає гроші від екоподатку не за призначенням — це майже 100 млн гривень щорічно (виділяються на екологію з місцевих бюджетів).
Наприклад, на реконструкцію очисних споруд в селищі Брошнів-Осада (Івано-Франківська область) ще в 2016 році було виділено 10 млн грн. А роботи, станом на березень 2019 року, так і не завершилися.
В деяких районах області під прикриттям досить загального позначення «охорони водних ресурсів» чиновники присвоїли майже 23 млн грн за останні 3 роки. Хоча місцеві екологи вважають, що потрібно було проводити інші роботи і зовсім не там.
Схожа ситуація і в підконтрольних Україні деяких районах Донбасу. Як пише «Екологія промислового краю», Донецька ОДА активно присвоює гроші від екоподатку, не маючи навіть в своєму штаті необхідних фахівців. Тільки за період з 2016 по 2018 рр. місцевий департамент використовував на екологію понад 360 млн гривень.
«Окремо проводились роботи з реконструкції очисних споруд деяких міст Донецької області, які відбувалися за механізмом надання субвенцій місцевим органам влади. За низкою реконструкцій порушено кримінальні провадження щодо розтрати бюджетних коштів (Бахмут, Костянтинівка)», — пише видання.
При цьому, як запевняють у ЗМІ, місцеві органи продумали схеми з присвоєння грошей під різні проекти. Кошти витрачаються хаотично, без будь-якої продуманої стратегії.
«Реконструйований відділення сортування в Краматорську, що черговий раз було помпезно відкрите директором Департаменту (Екології та природних ресурсів. - Ред.), НЕ ПРАЦЮЄ. Однак договори на сортування зазначене КП укладає з іншими комунальними підприємствами, в свою чергу, це є фіктивною діяльністю і додатковим навантаженням на тариф. КП «ДРЦПВ» на оренді автомобілів і розміщенні відходів заробило — 3, 983 млн грн (з урахуванням фіктивної діяльності — торгівля документами), при цьому витративши 467,7 млн грн», — підкреслюють журналісти.
Важливо відзначити, суми надходжень від екоподатку в країні загалом налічують мільярди гривень.
Джерело: журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства» за матеріалами OBOZREVATEL
Щоб отримувати всі публікації
від сайту «ecolog-ua.com»
у Facebook — натисніть «Подобається»