Основний недолік природоохоронного законодавства: який його вплив?

До проєкту вже долучилися практики-фахівці провідних підприємств різних галузей.

Надія Соломатіна, провідний інженер-еколог хімічного підприємства, представник комітету з охорони водних ресурсів та водного врядування PAEU

Перш за все, хочеться відзначити основний недолік природоохоронного законодавства: він — у відсутності законодавчо закріпленого обов’язку наявності екологічної служби або еколога на підприємствах, на відміну від служби охорони праці.

Через це на багатьох підприємствах працює один еколог, який повинен виконувати весь спектр робіт, пов’язаних з природоохоронною діяльністю підприємства, або ж підприємство зовсім не передбачає окремої ставки для еколога. І його професійні обов’язки поєднуються з обов’язками у сфері охорони праці чи іншими. Через це складається враження, що екологи не потрібні, і про них на підприємстві згадують лише напередодні перевірок…

Складнощів у роботі екологу може додавати і відсутність сильного юридичного сектору, який би міг захищати підприємство від неправомірних вимог екологічної інспекції, через що іноді підприємство змушене виконувати нелогічні забаганки інспекторів, що базуються на суб’єктивній думці.

Така ситуація, в свою чергу, окрім неспроможності підприємств відстоювати свої права, вказує на безграмотність працівників державного сектору у природоохоронній сфері та виявляє значні недоліки у природоохоронному законодавстві.

Юлія Рудченко-Веселовська, еколог, Комітет з екологічного права та законотворчості ПАЕУ

Очевидно, сучасні умови ринкової економіки вимагають від підприємств раціонального використання природних ресурсів та мінімального впливу на навколишнє природне середовище.

Для досягнення цієї мети підприємствам необхідно оновлювати обладнання або удосконалювати існуюче, слідкувати за дотриманням працівниками технологічного регламенту та правил безпеки.

Однак, через брак фінансових ресурсів українські підприємства використовують нові розробки на застарілому обладнанні або впроваджують нові технології без практичного їх дослідження, не враховуючи при цьому впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я населення. Враховуючи ситуацію, яка склалася на сьогодні в Україні, більшість підприємств країни не мають можливості купувати нове обладнання або удосконалювати існуюче.

Нестача коштів призводить до того, що на підприємствах не встановлюються належні очисні споруди, наявна велика кількість відходів (прикладом є терикони Донбасу) і вплив на навколишнє середовище є суттєвим.

При реалізації сучасних екологічних вимог на підприємстві екологи стикаються з низкою невирішених проблем на макрорівні.

Сучасними проблемами екологічного управління є:
1. Недосконала законодавча база у сфері екологічної діяльності.
2. Відсутність фінансування.
3. Невикористання системного підходу до вирішення питань екологічної безпеки.
4. Міжгалузева неузгодженість функцій екологічного управління і їх нормативна невідповідність.

Значну роль у стримуванні розвитку екологічного управління відіграє неструктуризованість і галузева розпорошеність функцій екологічного управління.

Тому чіткий розподіл функцій і відповідальності між державною, корпоративною, регіональною (місцевою) і громадською системами екологічного управління сприятиме становленню й постійному вдосконаленню систем екологічного управління.

Наша країна, хоч і переживає зараз нелегкі часи, але все ж прагне бути серед розвинених держав Європи. А в Європі кожний напрям бізнесу зосереджений на забезпеченні екологічного благополуччя населення і зменшенні негативних впливів на природу. Міжнародні банки не видають кредити без представлення їм екологічної політики фірми та її належного підтвердження, продукція фірм не буде конкурентоздатною на ринку Європи, якщо не буде мати відповідних сертифікатів. Тому необхідність в спеціалістах у сфері екології значно зростає.

Джерело: ECOBUSINESS Group