Результати інтерактив-дослідження з представниками промислових підприємств з питань енергоефективності

«На форумі ми пропонуємо зосередитись

на подоланні викликів в умовах незнаної досі турбулентності

Бізнес завжди думає цифрами»

Людмила Циганок, директор Національного центру

сталого розвитку, президент ПАЕУ

Одним з найактуальніших питань GREEN ECONOMIC RECOVERY серед інших залишається питання енергоефективності промислових підприємств.

Профспілка професіоналів довкілля ПАЕУ та Національний центр сталого розвитку під час GREEN ECONOMIC RECOVERY FORUM, що відбувся за підтримки Проєкту UNIDO/GEF «Впровадження стандарту систем енергоменеджменту в промисловості України» та Проєкту «Просування енергоефективності та імплементація Директиви ЄС про енергоефективність в Україні», що виконується GIZ за дорученням Уряду Німеччини, провели інтерактив-дослідження, в якому взяло участь 67 представників підприємств різних галузей: 31% респондентів-промисловців, 13% - видобувачів копалин, 12% будівельників, 8% транспортників, 5% представників торгівлі та послуг, 3% - від сільського господарства.

Більшість респондентів представляють потужності Центральної України (52%) та Південно-Східного регіону України (36%)

Дослідження показало, що лише 39% промислових підприємств, що взяли участь в опитуванні, було побудовано в новому XXI сторіччі, а переважна більшість - 61% в попередньому, в тому числі 36% збудовані ще за радянських часів, а 14% в останні роки існування радянської влади та за часів становлення незалежної України

57 % промислових підприємств орієнтовані на експорт і тільки 43% на внутрішній ринок

Як показало дослідження, 58% представників бізнесу вважають найбільшими перешкодами для модернізації бізнесу  загальну військову ситуацію (54 підприємств) та економічну ситуацію (29 підприємств), а також 19% бізнесу – політику держави, а саме відсутність стимулів і програм підтримки (27 підприємств)

Не зважаючи на складну економічну та загально-військову ситуацію, тільки 6 представників бізнесу зауважили, що перейшли з одного виду енергоресурсу на інший з початку війни в Україні, а саме перехід з газу та дизельного палива на електроенергію, пелети, електрику, сонячну енергію. Отже, майже 9% бізнесу змінили вид енергоресурсів.

Лише 26 респондентів (38,8% опитуваних) володіють інформацією щодо усередненої енергетичної складової у вартості продукції підприємства, на якому працюють. Серед них 14 підприємств зазначають, що в 2021 році на енергетичну складову у вартості продукції припадало менше 15%, 6 підприємств вказують на долю енергії від 20 до 50%, а також 8 підприємств зазначають більше 50% енергії у складі вартості продукції.

Реалізація будь-яких програм неможлива без кваліфікованих кадрових ресурсів, на даний момент 45% представників бізнесу вважають, що вже невдовзі кадрова проблема може загостритися, а 27% вже гостро відчувають нестачу кваліфікованих кадрів. І тільки 28% бізнесу вважають, що не мають кадрових проблем.

Серед найбільш дефіцитних категорій працівників залишаються фахівці технічних спеціальностей (36%) та інші категорії (33%), відчувають нестачу в екологах та енергетиках тільки 12% респондентів від бізнесу.

При цьому 64% бізнесу серед респондентів вже мають впроваджені проекти енергоефективності і тільки 34% не розпочали роботу в даному напрямку. Але слід відмітити, що 66% підприємств планують проведення навчання персоналу з енергоефективності, що свідчить про зростання актуальності питання на рівні персоналу.

Попереднім етапом впровадження проєктів енергоефективності звісно повинно бути проведення енергетичного аудиту, але тільки 28 респондентів мають намір його провести на підприємстві, на жаль, це тільки 42% опитуваного бізнесу

Розуміючи зростання потреби в проєктах енергоефективності, 79% підприємств вже планують залучення інвестицій в ці проєкти, а також 49 представників бізнесу зауважили, що планується інвестувати в виробництво.

Майже половина представників підприємств наголошують, що влада для покращення бізнес-клімату для модернізації підприємств має створити спеціальні програми модернізації (33 респонденти) та майже 24% в сукупності вважають, що необхідна максимальна прогнозованість реформ і дерегуляція та максимальне невтручання (по 8 респондентів) 

Серед можливих реформ у впровадженні заходів підтримки енергоефективності найбільш перспективним 39 підприємств називають створення державних програм з надання інвестиційних грантів та позик з низькою відсотковою ставкою та 16 підприємств – фонд декарбонізації

Аналіз сертифікації бізнесу показав, що менше половини підприємств мають сертифікати міжнародного зразка, а 27 підприємств, що прийняли участь в дослідженні, запланували впровадити сертифікацію за стандартом ISO 50001, тобто 40% респондентів

Підсумовуючи, можна стверджувати, що ключовим фактором прискорення енергомодернізації промисловості в умовах війни в Україні є дефіцит енергоресурсів і економічна криза, а ключовою перепоною – дефіцит кваліфікованих кадрів і безпекові фактори.

Попри все, тільки 6 представників бізнесу різних галузей із 67 зауважили, що вже перейшли з одного виду енергоресурсу на інший з початку війни в Україні (перехід з газу та дизельного палива на електроенергію, пелети, електрику, сонячну енергію). Отже, лише 9% бізнесу змінили вид енергоресурсів.

Водночас, опитування показує, що 64% бізнесу серед респондентів вже мають впроваджені проекти енергоефективності і тільки досі 34% не розпочали роботу в даному напрямку.

Слід відмітити, що 66% підприємств планують найближчим часом проведення навчання персоналу з енергоефективності, що свідчить про об’єктивне зростання актуальності питання навіть на рівні персоналу.

Серед найбільш дефіцитних категорій працівників залишаються фахівці технічних спеціальностей (36%) та інші категорії (33%), відчувають нестачу в екологах та енергетиках тільки 12% респондентів від бізнесу.

Розуміючи зростання потреби в проєктах енергоефективності, 79% підприємств вже планують залучення інвестицій в ці проєкти.

Оскільки традиційно на енергоресурси найбільше витрачають металургійні та хімічні підприємства, виробники будівельних матеріалів, деревини, паперу та поліграфії, машин, устаткування і транспортних засобів, а також харчових продуктів. Саме продукції цих виробництв у воєнний та поствоєнний час потребуватиме Україна в умовах енергетичної кризи, тому ці підприємства потребують запровадження негайних енергоефективних технологій найбільше. Ці підприємства належать до секторів, що підпадають або у майбутньому можуть підпасти під регулювання механізму СВАМ (Carbon Border Adjustment Mechanism).

Проаналізувавши всі результати опитування, можна зазначити - сфера потребує активної інформаційної кампанії та консультування підприємств щодо енергоефективності, успішних кейсів та можливостей прискорення зеленого переходу.

Підготовлено Профспілкою професіоналів довкілля ПАЕУ та Національним центром сталого розвитку