Еколог підприємства — чужий серед своїх?

Останні виклики Людству продемонстрували, що Довкілля, у якому ми жили, не просто змінюється, а змінюється з прискоренням. Місце, характер і динаміка цих змін слабко прогнозовані.

Страшно навіть подумати про теоретично можливий сценарій підвищення радіаційної небезпеки у Києві внаслідок пожежі в Чорнобильській зоні в умовах діючого карантину та обмеження пересування громадян, відсутності узгоджених шляхів евакуації столиці, неготовності транспорту. Колапс, паніка, катастрофа національного масштабу. Теоретично вогонь міг пройти ще 2-3 км до сховища ядерних відходів, вітер цілком міг бути набагато сильнішим і разом з пиловою бурею принести у столицю радіацію... Нам пощастило. Цього разу.

У рубриці #ЕКОменеджериВажливі ми дамо відповіді на ці запитання.

До проєкту вже долучилися практики-фахівці «Укренерго», «Нафтогаз України», «Кривий Ріг Цемент», Imperial Tobacco Production Ukraine, екологи водної та агросфери, експерти ПАЕУ.

Ми всі мусимо визнати, що екологи —  це підготовані самим життям антикризові менеджери, що вже мають необхідні знання, навички і професійні якості, основа майбутньої системи антикризового управління.

Сучасна криза — шанс для Людства створити ефективну і мудру систему управління довкіллям, у якій «зелені менеджери» будуть ключовими фахівцями.

Як зазначають практики, професійний еколог у першу чергу має досконало знати галузь у якій працює і повинен дивитися на багато кроків вперед. Доводити до керівництва підприємства всі проблеми, які є, і ті що можуть виникнути у майбутньому. Переконувати, що затрачені кошти на охорону довкілля сьогодні, зменшать затрати на подолання наслідків у майбутньому. Звісно це складно, найманому працівникові заперечити роботодавцю, адже він може знайти іншу людину, яка буде оспівувати дії чи бездіяльність керівництва. Тому еколог повинен бути ще й психологом, оскільки він знаходиться «між молотом і на ковальнею», і має знайти баланс у відстоюванні інтересів підприємства та спілкуванні з природоохоронними службами і громадськістю.

Крім цього, кожен еколог є частиною суспільства і йому не байдуже у якому довкіллі йому жити.

Після роботи він їде додому, до лісу, на річку, працює на дачі, і коли бачить що інші підприємства, громадяни забруднюють довкілля, спалюють суху траву, викидають сміття йому це болить, так як болить інших коли його підприємство чи він поступає аналогічно. Тому таємно скидаючи у річку вночі стоки, будь певен, що вище по течії є ще не один такий «професіонал». Ми всі в одному човні.

Практична екологія включає в себе багато напрямків: викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та каналізаційні мережі, поводження з відходами, особливо небезпечними та радіоактивними, охорона земель, ґрунтів, поводження з хімічними речовинами, пестицидами, агрохімікати, тощо.

Професійна асоціація екологів України звертається до законодавців, посадових осіб профільних органів, керівників підприємств та всіх учасників процесу охорони довкілля з закликом об’єднати зусилля вже сьогодні, щоб підтримати і зберегти цих унікальних і важливих спеціалістів на підприємстві, законодавчо визначити необхідність еколога та повноваження екологічної служби підприємства! Ми всі потребуємо відбудованої системи взаємодії експертів, практиків, управлінців і просто усіх небайдужих громадян (НГО). Тільки в єднанні сила!

Йде час якісного міжсекторального партнерства!

І особливо важливо, щоб після подолання економічних та  соціальних наслідків пандемії, всі інвестиції відбувалися за принципами сталого розвитку, щоб разом запобігти revenge pollution («помсті забруднення»).

Прес-служба ПАЕУ