Чотири перспективні технологічні шляхи для декарбонізації сталі: чи готові в ЄС до відповідальності кліматичним амбіціям

Сталь необхідна для циркулярної економіки, але деякі політики та ГО продовжують розглядати її як проблему, а не рішення.

Європейська асоціація сталі (EUROFER), яка представляє майже всю сталеливарну промисловість Європи, прагне змінити це та закликає ЄС підтримати 60 великих низьковуглецевих проектів по всьому континенту до 2030 року.

«Давайте повернемося до основ: сталь від природи циклічна, на 100 відсотків придатна для багаторазового використання, без кінця. Це найбільш перероблюваний матеріал у світі: щороку виділяється 950 мільйонів тонн CO2. В ЄС ми маємо оцінений рівень переробки 88 відсотків», – говорить Аксель Еггерт, генеральний директор EUROFER

Сучасні сталеві вироби постійно розвиваються. «Існує понад 3500 видів сталі, і понад 75 відсотків – легших, ефективніших та екологічніших – було розроблено за останні 20 років. Це означає, що якби Ейфелеву вежу побудували сьогодні, нам знадобилося б лише дві третини сталі, яка використовувалася на той час», – каже Еггерт.

Запропоновані проекти дозволять скоротити викиди вуглецю більш ніж на 80 мільйонів тонн протягом наступних восьми років. 

Це дорівнює понад третині сьогоднішніх викидів і є скороченням на 55 відсотків у порівнянні з рівнем 1990 року. Вуглецева нейтральність планується до 2050 року.

Згідно з дослідженням 2013 року, безперервні інновації у виробництві сталі також дозволяють продуктам в інших секторах, таких як автомобільна промисловість або енергетика, бути більш ефективними, знижуючи вуглецевий слід у середньому в 6 разів.

Зміна клімату та скорочення викидів CO2 були на порядку денному європейських виробників сталі. Протягом останнього десятиліття відбувся вирішальний поштовх у дослідженнях і розробках проривних технологій, які дозволять або знизити викиди, або замінити вуглецеві матеріали та джерела енергії на відновлювані джерела енергії. Незважаючи на це, EUROFER вважає, що європейська політика – зокрема швидший доступ до водню та відновлюваних джерел енергії, а також фінансування інновацій та посилений захист від витоку вуглецю – відстає.

За словами Еггерта, для декарбонізації сталі потрібні величезні зусилля. 

«Поточні виробничі процеси з часом покращилися, але тепер вони досягли своїх термодинамічних меж».

Впровадження інноваційних технологій, які дозволять перейти від викопного палива до екологічно чистих матеріалів, стане найбільшою революцією у виробництві сталі з моменту зародження галузі. 

Наразі існують чотири перспективні технологічні шляхи досягнення цього, як зазначено у звіті ЄС «Кліматично-нейтральне виробництво сталі в Європі» .

1. По-перше, оптимізований маршрут доменної печі, який зменшує викиди вуглецю за рахунок уловлювання, зберігання та використання. 
2. Наступним методом є пряме відновлення залізної руди з використанням газу або водню замість вугілля.
3. Третій шлях заснований на відновленні виплавки, що дає можливість перетворення залізної руди безпосередньо в сталь. 
4. Нарешті, шлях електролізу, який на даному етапі знаходиться на нижчому рівні технологічної готовності.

Сталевий брухт також відіграватиме зростаючу роль: вже сьогодні 43% виробництва сталі в ЄС припадає на перероблену сталь, вироблену в печах, що працюють на електриці. 

Однак зараз мільйони тон експортуються з ЄС до країн з нижчими екологічними стандартами.

«Немає переважаючої чи найкращої технології. Навпаки, їх можна комбінувати різними способами. Їх розвиток залежатиме від місцевих умов, таких як доступ і наявність енергії та ресурсів за конкурентоспроможною вартістю, а також існування інфраструктури для зберігання енергії та вуглецю», – говорить Еггерт.

Тут вступає в дію політика ЄС. 

«Очікувана потреба у фінансуванні для реалізації наших 60 низьковуглецевих проектів до 2030 року складе 85 мільярдів євро, з яких 31 мільярд євро будуть капітальні інвестиції та 54 мільярди євро операційні витрати. З точки зору енергії, нам знадобиться понад 150 ТВт-год «чистої» електроенергії, половина з яких потрібна для виробництва водню», – каже він. Це вдвічі перевищує річне споживання електроенергії в Бельгії.

Кілька проектів із низьковуглецевої сталі спочатку передбачали заміну вугілля газом, поки не буде широкомасштабного доступу водню, але руйнівна війна в Україні поставила під загрозу можливу роль газу як перехідного палива. 

«Тепер металургійна промисловість з першого дня потребуватиме більше водню, але як нам масово перейти від вугілля та газу до «зеленого» водню протягом наступних років, коли в принципі немає інфраструктури?», — запитує Еггерт.

Поки що його питання залишалися без уваги політиків ЄС, як і його занепокоєння з приводу зростання цін на енергоносії та вуглець, не кажучи вже про дефіцит сировини, що може поставити під загрозу інвестиції в чисті технології. 

«Посилений захист від витоку вуглецю, доступ до доступної зеленої енергії та швидша фінансова підтримка є ключовими елементами для того, щоб політика ЄС та національних країн була дійсно придатною для успішної промислової декарбонізації», – говорить він.

На думку EUROFER, основний інструмент фінансування системи торгівлі викидами (ETS) ЄС, Інноваційний фонд, виявився недостатнім. Фонд був переповнений заявками, а запити перевищували наявний бюджет ЄС у десять разів.

У результаті Еггерт закликає до перехідних безкоштовних асигнувань для винагороди за нові інвестиції в проривні технології, принаймні в перші роки, коли вони впроваджуються в промислових масштабах.

«Правила щодо контрольних показників мають відображати поступову трансформацію сектору та забезпечити більш тривалий перехідний період, щоб дозволити металургійним компаніям упорядкувати фінансові ресурси для низьковуглецевих проектів», – каже він.

«Очікування капітальних інвестицій у розмірі 30 мільярдів євро лише за вісім років і водночас скасування безкоштовних асигнувань не підтримають інвестиційні рішення на користь Європи. Метою має бути видалення викидів, а не інвестиційна здатність компаній».

Залишається побачити, чи готовий ЄС відповідати кліматичним амбіціям сталеливарної промисловості.

Джерело: https://www.euronews.com/